проміння позитиву. рибалка рибалку бачить іздалека
в зв'язку з дивними нападами задушливого кашлю і гайморітним носом, що не проходить, завдяки допомозі добрих колег з роботи, натрапила на класного лікаря.
кондедад ноук, зав.відділенням. але при цьому що ж за мальчєг! років 40, може й більше, але добре вигляда, височезний, кругом фоточки в хокейній формі на льоді. харизмища! до нього на прийом величезна черга - люди їдуть звідусіль, зморені, зболені, з надією на полегшання і одужання.
і такі да!
мені взагалі щастить з лікарями-чоловіками. вони якісь більш людяні зазвичай, аніж жінки.
але тут, братци, у мене просто зірвало дах - я чесно визнаю, що за рівнем лексики, юморка, вітальності,променистості із гостротою розуму, я просто схиляюсь перед цим удівітєльнєйшим рідкісним кадром. просто викопне щось! таких уже не роблять - ручна збірка, вєліколєпіє! хочеться прям льнуть блядь, не з хтивими якими намірами, а просто відчуваю фонтан доброї і щирої енергетики, потужжя.
як тільки я зайшла з "професійно деформованою" суворою пикою, він почав пошучувать. і що? я просто розгубилась навіть, коли він використав моє улюблене жартівливе словечко - "алелуя". він розкусив мене з кількох секунд і все про мене мені розповів в кількох реченнях, і все - просто в ціль. я опєшила, знаєте, я люблю трохи поконкурувати з чоловіками, а тут раз - і здаюсь.
що і казать, що кудєснік - мені одразу полегшало і тепер чорт забирай, хочеться до нього на прийом щодняблеать. я йому звоню і кажу - доктор, бачите у мене вже виникла позитивна залежність од вас. а він весело сміється і каже: Іро, обіймаю!
мене найбільше дивує не тільки він сам по собі як феномен, а власне, феномен, як він вижив і зберігся в такому непідробно офігєнному вигляді ще й в таких умовах, в яких зараз медицина. в нього в кабінеті купа різних подарунків, таке є цікаве всяке - люди дарують на пам'ять і вдячність.
таких чоловіків ні по роботі, ні по лічному я не зустрічала приблизно з кінця 90-х уже ніде. і саме головне - такому лікареві хочеться довіритись, хочеться видужати, щоб його порадувати. він дуже авторитетний фахівець, але до чого простий, і до чого кльовий.
блеадь, я пропала, трєпєщю.
а ще двох реально крутих і класних бабів зустріла, серед якихось гримз у поліклініці. вони там працюють.
дякую тобі Боже, що можна ще такими людьми милуватись в несподіваних місцях і опромінитись їхньою правдивою силою. восторг!
головне забула розповісти: я зробила три знімки рентгенівські. і один, найважливіший загубила десь при виході чи надворі. і вчора ввечері мучилася - не хочеться таку сильну дозу опромінення збільшувати ще одним знимком. думаю, хоч би хто знайшов і віддав десь в реєстратуру. а сама думаю: знайди я знимок чужого черепа з роззявленою пащею - йшла би я з ним десь в реєстратуру віддавать?
а сьогодні приїхала - і бац - його таки хтось знайшов і приніс!
тільки покинула кляту роботу в офісі і така пруха, Всевишній, знач, одвів - знає що робить.