про країну мрій
коротко скажу: погоджуюсь з Наташею - це єдине місце, куди можна піти в натовп без відрази і роздратування. почуваєшся серед своїх, в буденності ці "свої" розпорошуються чомусь серед не дуже своїх.
я не прихильниця особливої вимогливості до національно свідомих - особливо щоб вони тобі були зобов'зані давати чи робити щось на шару чи за копійки. але принаймні, ти очікуєш порозуміння і того, що тебе не будуть ошукувать і дерти з тебе.
деякі продавці краму мене не порадували, особливо цінами на череп'я глиняне або вишиванку. але загалом всі решта були кльові.
з тих же підстав я не люблю погано організованих заходів. вчора Скрипка уклався в час, і був наприкінці виступу дуже зворушений, що було видно. я навіть блеать, всплакнула трохи, коли побачила, як всі довкола співають "чув, я, чи то снилось мені, що існує країна мрій, в тій країні росте чарівний гай". і таки чарівний гай так пахкотів липою, що можна було здуріти, сльози від цієї суцільної радості стояли в очах у багатьох.
я взагалі давно слідкую за ефектом, який спричиняє ВВ і Скрипка зокрема, на будь-яку публіку. ще живучи в Луцьку я була какбе головою спонтанно утвореного фан-клюбу.
вчора позитивний ефект скрипкотерапії підтвердив себе навіть на особливо депресивному останні два дні О'дуванові, який побачивши і почувши Скрипку вперше вживу, дещо розгубився і таращився, як баран на нові ворота, але було очевидно, що щось всередині його перемикнулося, якась клямка не витримала і все пішло природнім шляхом. сьогодні він просто випромінює позитив і здорову активність.
з огляду на колишню мою узагальнену теорію поділу людських випромінювань, Скрипка попри його позасценовий прагматизм і навіть трошки, жлобізм, є абсолютним взірцем біоса. взірцем некроса є багато хто на сцені, а особливо Мадонна.
я не прихильниця особливої вимогливості до національно свідомих - особливо щоб вони тобі були зобов'зані давати чи робити щось на шару чи за копійки. але принаймні, ти очікуєш порозуміння і того, що тебе не будуть ошукувать і дерти з тебе.
деякі продавці краму мене не порадували, особливо цінами на череп'я глиняне або вишиванку. але загалом всі решта були кльові.
з тих же підстав я не люблю погано організованих заходів. вчора Скрипка уклався в час, і був наприкінці виступу дуже зворушений, що було видно. я навіть блеать, всплакнула трохи, коли побачила, як всі довкола співають "чув, я, чи то снилось мені, що існує країна мрій, в тій країні росте чарівний гай". і таки чарівний гай так пахкотів липою, що можна було здуріти, сльози від цієї суцільної радості стояли в очах у багатьох.
я взагалі давно слідкую за ефектом, який спричиняє ВВ і Скрипка зокрема, на будь-яку публіку. ще живучи в Луцьку я була какбе головою спонтанно утвореного фан-клюбу.
вчора позитивний ефект скрипкотерапії підтвердив себе навіть на особливо депресивному останні два дні О'дуванові, який побачивши і почувши Скрипку вперше вживу, дещо розгубився і таращився, як баран на нові ворота, але було очевидно, що щось всередині його перемикнулося, якась клямка не витримала і все пішло природнім шляхом. сьогодні він просто випромінює позитив і здорову активність.
з огляду на колишню мою узагальнену теорію поділу людських випромінювань, Скрипка попри його позасценовий прагматизм і навіть трошки, жлобізм, є абсолютним взірцем біоса. взірцем некроса є багато хто на сцені, а особливо Мадонна.