(no subject)
Начитавшись записів інших хто скільки читає, що читає, і які плани ставить собі щодо прочитання книг, вирішила і я собі щось подібне постановити, як-не-як вже майже 3 роки художню книгу в руки не брала, все про виховання, про психологію сімї, та по роботі. Недавно тут ходили пости про книги які змінили світобачення. От я вирішила прочитати ті, що рекомендували.
Лі Харпер "Вбити пересмішника" - читала в ориганалі
Читаючи цю книгу зараз мені заімпонував батько. Розумне, виважене виховання, будування цінностей дитини, як знаючи, що дитина винна не показати цього, не пригнітити особистість дитини. Це треба мати певне багато життєвої мудрості, щоб бути таким батьком, хочу і я такою бути, але перед мною ще багато праці над тим. ДО чого я ще не доросла - так це чому наприкінці батько вирішив не сказати правду всім, а сказати, що то син в самообороні вбив чоловіка. Тобто батько оберігаючи чужу по суті людину вибрав поставити під загрозу долю сина. Ще в Біблії написано, що треба любити Бога більше від своєї дитини, і притча про Якова, який покірно був згоден принести в жертву сина... От сиджу і думаю, змогла б я це зробити - ні, в даний момент ні, от саме зараз я в стані віддати все заради дитини, а не навпаки. Розумію, що з точки зору християнтва це не правильно, але...
Стосовно процесу, навколо якого все й відбувається - ще раз переконалася, що люди можуть бути конкретними сволочами. Хочу жити на безлюдному острові....
Юстейн Гордер "Помаранчева дівчинка"
Не зрозуміла суті книги взагалі. Може тому, що читала в перекладі на російську, а не в оригіналі. Лист батька - це просто спроба не пропустити отої розмови, що кожен з батьків має провести з своєю дитиною, коли вона стає підлітком? То чому ховати того листа і надіятися просто на випадковість, що його знайдуть. Це спроба нагадати про себе через багато років, коли дитина буде більше себе усвідомлювати - тобто написано лиш зі страху канути в небуття? Так чому просто не залишити листа з позначкою - віддати сину, коли від досягне ХХ віку. Невже так недовіряв дружині і думав, що вона прочитаж того листа і не дасть сину? Чи просто все, що вкрите такйною інтригує, і якби не було тих передісторій сину не було цікаво читати? Не зрозуміло, примусила себе дочитати до кінця, не втягнула мене вона.
Джером Девід Селінджер "Над прірвою в життя" - в оригіналі
Єдина фраза, що сподобалася, не дурно її сказав викладач свому учню "The mark of the immature man is that he wants to die nobly for cause, while the mark of the mature man is that he wants to live humbly for one". Не зрозуміла суті книги. Протест, бунт? ЩО це? Головний герой мститься світу за смерть молодшого брата чи що? Перше враження - малявка думає, що поїв всі розуми, от і біситься з жиру. Знач за добре йому живеться, ні про що серйозне думати не треба.
Януш Вишневський "Самотність у мережі" - в оригіналі
Ось такі книги я люблю, втягують відразу, не дають думати про ніщо інше ніж про сюжет, драматичні, еротичні, ну і генерують безліч питань. ПОбудова цікава - ті самі події описані з точки зору різних люде.
- Чи існують такі чоловіки як головний герой насправді? Цікаві, мудрі, романтичні, що розуміють з пів слова, що знають, що ерогенна зова в жінки в голові і не десь інде.
- чому доля одних вкрита смутком, втратою всіх, кого вони люблять. Це просто лотерея хто, що вилосує, чи всьому є свої причини?
- чи варто залишилися з чоловіком і біологічним батьком майбутньої дитини, якщо немає розуміння, при тому що є інший варіант, там де є любов. (Цікаво чи в них була любов чи закоханість тільки. Спілкувалися довго, а от бачилися в живу тільки раз. Що треба для любові, гармонійне спілкування, навіть на віддалі, чи обовязково має бути фізичний контакт. Що б сталося якби вони вирішили бути разом, чи не прибила б їх повсякденність теж? тут безліч комбінацій - все- таки над стосунками треба працювати)
- самогубство може бути виходом з самотності? Де гарантія того, що там,за межею ми не будем самотні. Тіла не буде, а що з нами, з нашими думками - де вони літатимуть, а що якщо там ще більша самотність?
- і ще багато інших думок, які хаотично мотаються в головіі і ще не сформувалися. Життя складна штука і те про що ми мрієм, рідко справджується, і все у нашому щоденному виборі.
Лі Харпер "Вбити пересмішника" - читала в ориганалі
Читаючи цю книгу зараз мені заімпонував батько. Розумне, виважене виховання, будування цінностей дитини, як знаючи, що дитина винна не показати цього, не пригнітити особистість дитини. Це треба мати певне багато життєвої мудрості, щоб бути таким батьком, хочу і я такою бути, але перед мною ще багато праці над тим. ДО чого я ще не доросла - так це чому наприкінці батько вирішив не сказати правду всім, а сказати, що то син в самообороні вбив чоловіка. Тобто батько оберігаючи чужу по суті людину вибрав поставити під загрозу долю сина. Ще в Біблії написано, що треба любити Бога більше від своєї дитини, і притча про Якова, який покірно був згоден принести в жертву сина... От сиджу і думаю, змогла б я це зробити - ні, в даний момент ні, от саме зараз я в стані віддати все заради дитини, а не навпаки. Розумію, що з точки зору християнтва це не правильно, але...
Стосовно процесу, навколо якого все й відбувається - ще раз переконалася, що люди можуть бути конкретними сволочами. Хочу жити на безлюдному острові....
Юстейн Гордер "Помаранчева дівчинка"
Не зрозуміла суті книги взагалі. Може тому, що читала в перекладі на російську, а не в оригіналі. Лист батька - це просто спроба не пропустити отої розмови, що кожен з батьків має провести з своєю дитиною, коли вона стає підлітком? То чому ховати того листа і надіятися просто на випадковість, що його знайдуть. Це спроба нагадати про себе через багато років, коли дитина буде більше себе усвідомлювати - тобто написано лиш зі страху канути в небуття? Так чому просто не залишити листа з позначкою - віддати сину, коли від досягне ХХ віку. Невже так недовіряв дружині і думав, що вона прочитаж того листа і не дасть сину? Чи просто все, що вкрите такйною інтригує, і якби не було тих передісторій сину не було цікаво читати? Не зрозуміло, примусила себе дочитати до кінця, не втягнула мене вона.
Джером Девід Селінджер "Над прірвою в життя" - в оригіналі
Єдина фраза, що сподобалася, не дурно її сказав викладач свому учню "The mark of the immature man is that he wants to die nobly for cause, while the mark of the mature man is that he wants to live humbly for one". Не зрозуміла суті книги. Протест, бунт? ЩО це? Головний герой мститься світу за смерть молодшого брата чи що? Перше враження - малявка думає, що поїв всі розуми, от і біситься з жиру. Знач за добре йому живеться, ні про що серйозне думати не треба.
Януш Вишневський "Самотність у мережі" - в оригіналі
Ось такі книги я люблю, втягують відразу, не дають думати про ніщо інше ніж про сюжет, драматичні, еротичні, ну і генерують безліч питань. ПОбудова цікава - ті самі події описані з точки зору різних люде.
- Чи існують такі чоловіки як головний герой насправді? Цікаві, мудрі, романтичні, що розуміють з пів слова, що знають, що ерогенна зова в жінки в голові і не десь інде.
- чому доля одних вкрита смутком, втратою всіх, кого вони люблять. Це просто лотерея хто, що вилосує, чи всьому є свої причини?
- чи варто залишилися з чоловіком і біологічним батьком майбутньої дитини, якщо немає розуміння, при тому що є інший варіант, там де є любов. (Цікаво чи в них була любов чи закоханість тільки. Спілкувалися довго, а от бачилися в живу тільки раз. Що треба для любові, гармонійне спілкування, навіть на віддалі, чи обовязково має бути фізичний контакт. Що б сталося якби вони вирішили бути разом, чи не прибила б їх повсякденність теж? тут безліч комбінацій - все- таки над стосунками треба працювати)
- самогубство може бути виходом з самотності? Де гарантія того, що там,за межею ми не будем самотні. Тіла не буде, а що з нами, з нашими думками - де вони літатимуть, а що якщо там ще більша самотність?
- і ще багато інших думок, які хаотично мотаються в головіі і ще не сформувалися. Життя складна штука і те про що ми мрієм, рідко справджується, і все у нашому щоденному виборі.