Місто ангелів

[zviruk]

Місто ангелів і дощів
На казкові малюнки схоже,
Тільки ангелів - ні душі,
А лиш просто так перехожі.
Місто, що не чуже мені,
Золоте павутиння вулиць,
Все, здається, давно заснуло,
Окрім світла в однім вікні.

Приспів:
Тільки раз і не більше,
Знаю, не більше,
Щоб забути назавжди,
Лиш на мить стану ближче,
Я стану ближче,
І не зможу вже піти.

Місто зустрічей і прощань,
І розбитих сердець, можливо,
Берег правий і берег лівий,
І всі шанси для сподівань.
Місто звуків і голосів,
По бруківці стікає тиша,
Все стає непомітно тихше,
І не чутна уже для всіх.

Ми стаємо серед дощів,
Ми цього зорепаду варті.
Що хотіти іще нам варто -
Лиш стояти на цій межі.
Місто пристрасті і образ,
І примирень таких гарячих.
Ти, напевно, мене пробачиш -
Я прощала тебе не раз.

вчора вийшла з офісу, а там... зима. падає сніг і рипить під ногами. на сусідній вулиці вибило світло і було темно. вона, зима, теж прийшла негадано-неждано. захотіла на лижі... захотіла взагалі чогось нового. натомість вночі снилися кошмари і я була між реальістю та сном. а на ранок і далі була зима.

росту, розвиваюся, розумію і знаю... хтось називає відьмочкою, хтось богинею, і тільки Він дівчинкою...

зима, напевне, як новий етап, почалася тільки вчора... і все дуже схоже на те, як починалася осінь...