Позитивні понеділки
Як нещодавно виявилось, при зустрічі із жжшними френдами, по-справжньому я так ні разу і не напивалась. Тобто, так, щоб до втрати пам'яті))
Але пам'ятаю ситуацію, яка мене добряче висадила. Трапилась ця історія багато-багато років у ненависний для мене День св. Валентина. Так, як ми із подругами в принципі не розуміємо цього іноземного свята та ще й на той період кожна із нас не мала пари, було вирішено піти в один із клубів і всім парочкам на зло відриватись на дєвішніку.
Пам'ятаю, місцевий клуб на рівні підготувався до дня закоханих. На столах були свічки, повітряні кульки, надуті гелієм, салати, викладені серцями і тд.. Але ми були налаштовані рішуче, пили коктейлі, виголошували тости, які нам здавались надзвичайно влучними, танцювали і знайомились із тим, хто "якогось милого" був без дівчат. Зазвичай, у такому стані я ще можу почати писати смски своїм колишнім, адже в той момент вважаю своїм боргом висловити, що ж насправді я про них думаю. Але того разу обійшлось без цього.
Розуміючи, що мене захопили вертольоти і я почала відчувати невагомість, як той дядя Гагарін, я поїхала додому. Вранці, звісно, ж треба на роботу. Совість нагадувала, що там на мене чекають недописані статті, нові репортажі і лєтучка.
Я сіла на край дивану і намагалась зрозуміти, що мені спочатку зробити: випити кави, знайти пілюлі, чи сходити в душ. І тут стук по плечу. За кілька секунд, поки я приймала рішення повернутись, в моїй голові крутились десятки думок: "Як я така порядна дівчинка (на той час я жила із батьками) могла привесту в їхню квартиру когось? Не просто когось, а когось з вечірки? У День закоханих? Я ж пам'ятаю, як сідала у таксі сама" Провал!!! Я вже навіть почала складати план, як випхати "цього Валентина" з 4-го поверху... але коли я повернулась, побачила повітряну кульку, яка завдяки моєму перегару спустилась і літала собі по кімнаті. Відчувши неймовірне полегшення я перебрала думки в голові і я згадала, що коли сідала у таксі діджей із того клубу прив'язав мені на руку кульку. А-ля на противагу того, що я так негативно ставлюсь до дня Валентина.
В редакції я помітила таку саму зомбі, яка вчора гуляла зі мною на пару. Переказала їй історію і після цього пообіцяла ігнорити 14 лютого до кінця свого життя)
Ця історія до того, що я прекрасно розумію цю дівчину із відео, бо я хоча б пам'ятала, що сідала у таксі сама, а тут фотографія у весільній сукні і з конем))) хоча я зовсім не проти Клуні. Куплю мартіні сьогодні, може, буде паті, м?)
P S і я страшенно рада була провести суботній вечір в компанії andrey_dma, katja_claire та shuhart_red. Хочу ще)))
Але пам'ятаю ситуацію, яка мене добряче висадила. Трапилась ця історія багато-багато років у ненависний для мене День св. Валентина. Так, як ми із подругами в принципі не розуміємо цього іноземного свята та ще й на той період кожна із нас не мала пари, було вирішено піти в один із клубів і всім парочкам на зло відриватись на дєвішніку.
Пам'ятаю, місцевий клуб на рівні підготувався до дня закоханих. На столах були свічки, повітряні кульки, надуті гелієм, салати, викладені серцями і тд.. Але ми були налаштовані рішуче, пили коктейлі, виголошували тости, які нам здавались надзвичайно влучними, танцювали і знайомились із тим, хто "якогось милого" був без дівчат. Зазвичай, у такому стані я ще можу почати писати смски своїм колишнім, адже в той момент вважаю своїм боргом висловити, що ж насправді я про них думаю. Але того разу обійшлось без цього.
Розуміючи, що мене захопили вертольоти і я почала відчувати невагомість, як той дядя Гагарін, я поїхала додому. Вранці, звісно, ж треба на роботу. Совість нагадувала, що там на мене чекають недописані статті, нові репортажі і лєтучка.
Я сіла на край дивану і намагалась зрозуміти, що мені спочатку зробити: випити кави, знайти пілюлі, чи сходити в душ. І тут стук по плечу. За кілька секунд, поки я приймала рішення повернутись, в моїй голові крутились десятки думок: "Як я така порядна дівчинка (на той час я жила із батьками) могла привесту в їхню квартиру когось? Не просто когось, а когось з вечірки? У День закоханих? Я ж пам'ятаю, як сідала у таксі сама" Провал!!! Я вже навіть почала складати план, як випхати "цього Валентина" з 4-го поверху... але коли я повернулась, побачила повітряну кульку, яка завдяки моєму перегару спустилась і літала собі по кімнаті. Відчувши неймовірне полегшення я перебрала думки в голові і я згадала, що коли сідала у таксі діджей із того клубу прив'язав мені на руку кульку. А-ля на противагу того, що я так негативно ставлюсь до дня Валентина.
В редакції я помітила таку саму зомбі, яка вчора гуляла зі мною на пару. Переказала їй історію і після цього пообіцяла ігнорити 14 лютого до кінця свого життя)
Ця історія до того, що я прекрасно розумію цю дівчину із відео, бо я хоча б пам'ятала, що сідала у таксі сама, а тут фотографія у весільній сукні і з конем))) хоча я зовсім не проти Клуні. Куплю мартіні сьогодні, може, буде паті, м?)
Click to viewP S і я страшенно рада була провести суботній вечір в компанії andrey_dma, katja_claire та shuhart_red. Хочу ще)))