Cпогади
Сьогодні моя пошта привіталась зі мною повідомленням про те, що вона переповнена, і «нада шота рішать». Я вирішила, що прийшов час її почистити. Робочі листи видаляла механічно. Їх якось зовсім не шкода. Вони мов непотрібні речі в кладовці, які займають у ній місце, але з яких причин їх досі не відправили у смітник - незрозуміло... Я скакала з року в рік і видаляла непотрібні абзаци, речення, слова, букви, фотографії, лінки, заголовки. Усе це зникало швидко і безболісно, поки я не дійшла до особистої пошти. 2008 рік. Як багато у той рік мені писали душевних листів.
Новини. Аня. Вона переїхала у інше місто. І повідомила, що вона із коханим подали заяву у РАЦС і що вже варто готуватись до весілля. 8.08.08. Красиві цифри. І про те, яка вона щаслива і як любить його. Я бачила їх днями і таке враження, що з того часу нічого н езмінилось. Вони так само щасливі.
Фотографії. Гроза. Це зараз вона модний фотограф. А пам’ятаю, як вона купила фотоапарат і навчалась фотографувати, обравши собі за жертву мене))) І в листопаді змушувала ходити босою по листю, бо кадр гарний. Ну насправді не дуже й змушувала, я й сама не була проти. Добряче намерзнувшись ми йшли пити каву-чай і Лена щоразу давала мені жменьку дрібних грошей, ніби то, як плату за роботу моделі. Які теплі та душевні були зустрічі.
Львів. Зі Львовом пов’язано нереально багато спогадів. В пошті досі висить переписка із ріелтерами. На травневі свята нереально було зняти житло. І мої писані вмовляння знайти нам хоч щось і відповідь "Хіба що я поселю вас у себе на балконі". На балконі нам таки не поселили. Спочатку ми жили у готелі Львів, а потім довелось зїхати на Сихів))) Цю поїздку я описала в листі і відправила закордонним друзям. Лист, власне, теж зберігся.
Пелих. Пройшло стільки років, а я все ще не можу повірити, що його немає в живих. І ніяк рука не підніметься видалити ані його листи, ані номер телефону з мобільного. У тих листах усі робочі матеріали, фотографії знаменитого жука, мої дорікання на його постійні запізнення, книга про Джобса (так, він був яблукоманом ще з тих часів) та його особливе почуття гумору, яке не обов’язково треба було чути, достатньо було й прочитати у листі.
Любовні листи. Одного разу я дозволила собі розірвати стосунки по-емейлу. Так, так, це жахливо, і так робити не можна. Але я зробила. У тому листі надто багато щирості і суму. І він точно зробив боляче комусь, хто на той час був таким близьким. Сподіваюсь, пробачив. Щастя ж є!
Париж. Моя подруга, яка поїхала навчатись до Франції і залишилась там на 8 років. Своїми листами, у яких описувала успіхи, промахи, свою небуденну буденність, у яких надсилала свої п’єси та свої ролі, вона мене надихала. І вражала своєю сміливістю та працьовитістю. А ще тільки ти моя, французька дівчинка, надсилала справжні листівки звичайною поштою. Просто так, без свят і приводів.
День народження. Особливий. Його запам’ятаю надовго. Мої дівчатонька тоді приїхали хто звідки і в 10-й вечора пішли святкувати моє особисте свято. Пили мартіні та валялись на тих крутих диванах. У пошті висить колаж, який розсилала вам після др. Друзі, вони і є друзі.
Звільнення. Переїзд. Мої соплі і сльози з-приводу мого бажання повернути життя у інше русло. Я описувала у листі своєму другу, як нарешті пішла зі своєї першої роботи (о, як це було важко і необхідно одночасно!), щоб остаточно переїхати до Києва. А він за тисячі км писав слова підтримки. Тоді це було так важливо!
Якось трошки пусто після такої ревізії. Ніби зняла з усебе весь одяг, залишила хіба, що білизну. Але ж з минулим треба прощатись, щоб майбутньому було цікавіше)
