Грузія
Моє знайомство із Грузією розпочалось вночі. Зустрічаючий нас грузин, дочекавшись затриманого рейсу, радісно вигукнув "Добро пожаловать" та вихопив із моїх рук валізу зі словами "Я помогу". Ми їхали вечірнім Тбілісі і захоплено роздивлялись будівлі, площі, мости, вежі. Хотілось побачити усе і якнайшвидше.
А вже вранці ми насолоджувались контрастами цього міста: з одного боку високі будівлі, магазини, ресторани, а з нішого - гори. Центральна вулиця Тбілісі Русталеві о 9-30 ще спала. В цей час лише починали відкриватись магазини та кав'ярні, час від часу з'являлись перехожі. Але вже після обіду вулиця стала зовсім іншою - вона завирувала, люди прокинулись і вийшли на прогулянку. Якийсь дядько носив продавав банани, бабульки сидячи на стільчиках продали насіння стаканчиками, діти бавились біля фонтанів. Ближче до 21-ї вулиці Руставелі стала своєрідним центром культури: двійко підлітків грали сольник, граючи на тамбурині та міні-гітарі, найсміливіші танцювали, на сходах Академії наук продавали сувеніри, а лавки атакували закохані та туристи.
Лавок, до речі, у Тбілісі надзвичайно багато. Вони у сквериках, на алеях, біля метро, біля кафе, на вулицях, на набережній і тд. Біля лавок не валяються гори сміття, і від сидіння на них не болять попи.
А ще у Грузії всюди фонтани. Вони музичні, кольорові, виконують різні фігури, і до всього ще й 3D. 3D-фонтан знаходиться в парку біля Мосту миру. Ввечері там справжнє свято, багато майданчиків, так званих лаунж-зон, де можна відпочити.
Їжа. В перший день заходячи в ресторан я сказала собі "Юля, знай міру", і одразу ж про це забула. Я ніколи не думала, що в мене влізе стільки їжі. Хінкалі, сулугуні, шашлики, хачапурі, салатики і тд. На додаток смачнющий лимонад та боржомі.
Грузинська Швейцарія. Місто Сігнахі схоже на рай. З кожного куточку міста відкривається нереальний вид, як на картинках. Можна залипати годинами, особливо сидячи у ресторані та споглядаючи на Алазанську долину. До речі, саме там ми познайомились з компанією грузинів, які до обіду замовили собі місцевих музик. Дізнавшись, що ми з України негайно було замовлено пісню "Підманула". Випивши за українсько-грузинську дружбу ми вирішили повертатись у Тбілісі із новими френдами на їхньому джипі. Наш водій так рулив, що Шумахер відпочивав. Ми почувалися, як на раллі. До речі, нові грузинські друзі взяли нас в обороти і відпустили, вірніше ми самі вирвались від них, аж о 4-й ранку наступного дня.
Море. Ми побачили його у Батумі. Симпатичне таке місто в процесі ремонту. Уявляю, що там буде після того, як все зроблять. Зараз у Батумі красива підсвічена набережна, музичні фонтани, бари-ресторани і красиве мореееее, на якому обмаль людей. А ще в центрі міста є такий ринок, де продають помідори-оігрки-труси-шкарпетки-спеції-одяг-ягоди. Думаю, базар скоро зникне.
Ботанічний сад. Його ми відвідали у Батумі. Там можна зависнути на весь день. Цікаві дерева, розарії, квакаючі жабки, лілії, джунглі, бамбукові зони і тд. Там є навіть такий кущ, який називається "лох". Дуже красивий кущик))
Грузини. Як ми змогли переконатись на власному досвіді приємні та гостинні люди. Усі намагаються допомогти, щось порадити, підвезти, провести, пригостити. Чоловіки-грузини просто шалені. Через 5 хвилин знайомства пропонують одружитись, а ще через 5 запитують, як тебе звати, бо вже забули. Хоча є й такі, які закидують смсками та дзвінками. А від деяких доводиться тікати, у прямому сенсі цього слова))
Жебраки. Дуже наглі обдерті діти бігають, хапають за руки і кричать "Дядя за ларі багатим нє будєш". Якщо гроші не даси, то можуть поросити воду, яку п'єш, чи пиріжок, який їси.
Сірчані бані. Ми з Аннет вирішили шиканути і взяли собі кімнату на двох. Як виявилось на відмінну від звичайної бані, де є пара басейнів і ще купа всього цікавого, у нас був лише сірчаний душ. Пахло з того душа не дуже приємно, але зате після нього шкіра приємна на дотик.
Грузинський діснейленд. У Києві немає такої місцини з атракціонами. де було б цікаво і дорослим, і дятм. Ми покатались на оглядовому колесі, бачили Тбілісі з висоти 700 м, а також спробували атракціон "мертва петля", який виявився не таким вже й страшним.
Звісно, Грузія не ідеальна. Тут автомобілісти не пропускають пішоходів навіть на зебрах (дорогу доводиться перебігати), засцяні переходи (усі без вийнятку), грузинські назви не продубльовані англійськими, те саме із меню та рахунками, жебраки не дають проходу і звернувши із основної вулиці, можна натрапити на роздовбані двори із дранттям, яке сушиться на мотузках. Але незважаючи на ці недоліки, тут в мільйон разів більше плюсів.
Коли я їхала у Грузію, то думала, що вже закохана у неї завдяки розповідям друзів та фото-відео, які бачила, але по-справжньому закохалась у неї лише тоді, коли побачила на власні очі. Обов'язково хочу сюди повернутись)
А вже вранці ми насолоджувались контрастами цього міста: з одного боку високі будівлі, магазини, ресторани, а з нішого - гори. Центральна вулиця Тбілісі Русталеві о 9-30 ще спала. В цей час лише починали відкриватись магазини та кав'ярні, час від часу з'являлись перехожі. Але вже після обіду вулиця стала зовсім іншою - вона завирувала, люди прокинулись і вийшли на прогулянку. Якийсь дядько носив продавав банани, бабульки сидячи на стільчиках продали насіння стаканчиками, діти бавились біля фонтанів. Ближче до 21-ї вулиці Руставелі стала своєрідним центром культури: двійко підлітків грали сольник, граючи на тамбурині та міні-гітарі, найсміливіші танцювали, на сходах Академії наук продавали сувеніри, а лавки атакували закохані та туристи.
Лавок, до речі, у Тбілісі надзвичайно багато. Вони у сквериках, на алеях, біля метро, біля кафе, на вулицях, на набережній і тд. Біля лавок не валяються гори сміття, і від сидіння на них не болять попи.
А ще у Грузії всюди фонтани. Вони музичні, кольорові, виконують різні фігури, і до всього ще й 3D. 3D-фонтан знаходиться в парку біля Мосту миру. Ввечері там справжнє свято, багато майданчиків, так званих лаунж-зон, де можна відпочити.
Їжа. В перший день заходячи в ресторан я сказала собі "Юля, знай міру", і одразу ж про це забула. Я ніколи не думала, що в мене влізе стільки їжі. Хінкалі, сулугуні, шашлики, хачапурі, салатики і тд. На додаток смачнющий лимонад та боржомі.
Грузинська Швейцарія. Місто Сігнахі схоже на рай. З кожного куточку міста відкривається нереальний вид, як на картинках. Можна залипати годинами, особливо сидячи у ресторані та споглядаючи на Алазанську долину. До речі, саме там ми познайомились з компанією грузинів, які до обіду замовили собі місцевих музик. Дізнавшись, що ми з України негайно було замовлено пісню "Підманула". Випивши за українсько-грузинську дружбу ми вирішили повертатись у Тбілісі із новими френдами на їхньому джипі. Наш водій так рулив, що Шумахер відпочивав. Ми почувалися, як на раллі. До речі, нові грузинські друзі взяли нас в обороти і відпустили, вірніше ми самі вирвались від них, аж о 4-й ранку наступного дня.
Море. Ми побачили його у Батумі. Симпатичне таке місто в процесі ремонту. Уявляю, що там буде після того, як все зроблять. Зараз у Батумі красива підсвічена набережна, музичні фонтани, бари-ресторани і красиве мореееее, на якому обмаль людей. А ще в центрі міста є такий ринок, де продають помідори-оігрки-труси-шкарпетки-спеції-одяг-ягоди. Думаю, базар скоро зникне.
Ботанічний сад. Його ми відвідали у Батумі. Там можна зависнути на весь день. Цікаві дерева, розарії, квакаючі жабки, лілії, джунглі, бамбукові зони і тд. Там є навіть такий кущ, який називається "лох". Дуже красивий кущик))
Грузини. Як ми змогли переконатись на власному досвіді приємні та гостинні люди. Усі намагаються допомогти, щось порадити, підвезти, провести, пригостити. Чоловіки-грузини просто шалені. Через 5 хвилин знайомства пропонують одружитись, а ще через 5 запитують, як тебе звати, бо вже забули. Хоча є й такі, які закидують смсками та дзвінками. А від деяких доводиться тікати, у прямому сенсі цього слова))
Жебраки. Дуже наглі обдерті діти бігають, хапають за руки і кричать "Дядя за ларі багатим нє будєш". Якщо гроші не даси, то можуть поросити воду, яку п'єш, чи пиріжок, який їси.
Сірчані бані. Ми з Аннет вирішили шиканути і взяли собі кімнату на двох. Як виявилось на відмінну від звичайної бані, де є пара басейнів і ще купа всього цікавого, у нас був лише сірчаний душ. Пахло з того душа не дуже приємно, але зате після нього шкіра приємна на дотик.
Грузинський діснейленд. У Києві немає такої місцини з атракціонами. де було б цікаво і дорослим, і дятм. Ми покатались на оглядовому колесі, бачили Тбілісі з висоти 700 м, а також спробували атракціон "мертва петля", який виявився не таким вже й страшним.
Звісно, Грузія не ідеальна. Тут автомобілісти не пропускають пішоходів навіть на зебрах (дорогу доводиться перебігати), засцяні переходи (усі без вийнятку), грузинські назви не продубльовані англійськими, те саме із меню та рахунками, жебраки не дають проходу і звернувши із основної вулиці, можна натрапити на роздовбані двори із дранттям, яке сушиться на мотузках. Але незважаючи на ці недоліки, тут в мільйон разів більше плюсів.
Коли я їхала у Грузію, то думала, що вже закохана у неї завдяки розповідям друзів та фото-відео, які бачила, але по-справжньому закохалась у неї лише тоді, коли побачила на власні очі. Обов'язково хочу сюди повернутись)