Зелені свята на Чорногорі, 22-23 травня 2010р.
Знову завдяки групі "Карпати кличуть" побував в Карпатах. Цього разу похід був не одноденним, а двохденним. Як завжди, трохи майже технічних подробиць.
5:30 - виїзд з Бурштина був трохи екстремальним, бо автобус Рогатин-Кути поїхав на кілька хвилин швидше. Прийшлось ловити транспорт до залізничної станції, але таки встиг на Червону руту до Франківська (5:45). З Бурштина нас було двоє туристів - я і колега по роботі.
7:00 - 8:20 - автобус Івано-Франківськ - Яремче. Тут збирається наша група
9:00 - 10:00 - їдемо до Заросляка. Привезли з собою дощ. Пакуємо рюкзаки, трохи чекаємо, поки дощ стихне - і йдемо на полонину Пожижевську. Тут залишаємо всі свої речі, беремо лише трохи канапок і спиртного (невелику дозу чисто для здоров’я).
13:30 - вирушаємо до озера Несамовите. В дорозі майже весь час - невелика мрячка, але сильного дощу не було. Часом вітер на хвилину-дві розганяв хмари, щоб полюбуватися красою Чорногори.
16:00 - прийшли на озеро.
16:30 - йдемо назад, до біостаціонару.
18:30 - вже повернулися. Надвечір розпогодилося, гори задиміли, видимість стала до 20 км.
Потім сушимо одяг - добре, що господарі Юра та Люба розпалили в грубках, виділили нам дві кімнати + велику більярдну + кухню. В більярдній влаштували банкетний зал (у нас було двоє імениників). Забава, пісні, шашлики, тости, читання привітань від тих, хто не зміг поїхати, гарна погода та зірки на небі. Велике спасибі організаторам-іменинникам Роману та Любі за вечір. І нам всім - за участь :-) Скільки нас усіх було - дотепер не знаю. В різні моменти - різна кількість.
2-й день.
З самого ранку гарна погода. Легкий сніданок - і вперед.
8:30 - виходимо на маршрут, йдемо прямо на г.Пожижевська
9:50 - на вершині Пожижевської
11:30 - вершина Говерли
12:20 - йдемо вниз спочатку дорогою на Заросляк
13:10 - долина над водоспадом (між Говерлою та Брескулом)
13:45 - водоспад вже нагорі, а ми - в долині під ним. Виявляється, в 15:00 відправляється наша маршрутка з Заросляка, а нам ще йти а йти до біостаціонару, потім пакувати речі, по можливості пообідати і зійти на Заросляк. І так ясно, що не встигаємо.
14:30 - полонина Пожижевська. Дуже швидко збираємося, на ходу перекусуємо, знаходимо транспорт до Заросляка (той газончик стояв на полонині), закидаємо рюкзаки, поміж них сідає чоловік 13, а троє (і я в тому числі) вирішуємо за краще збігти на своїх двох. Через 10 хвилин і ми, і газончик з туристами - в Заросляку. Ще помагали скидати рюкзаки з кузова. Туристи з газона - неймовірно щасливі від такої крутої їзди, купи адреналіну і щасливого спуску. Ще щасливіші вони стали, коли дізналися, що водій Юра був добряче під мухою :-)
15:00 з хвостиком - наш бус таки відправляється, водій каже, що чекав би на нас ще 5 хвилин максимум. Так що з’їзд з полонини в Заросляк на газоні себе виправдав.
16:15 - Яремче. Щось ніхто не хоче їхати з Карпат додому. Ще до 18 години гостюємо в Романа Мартиніва.
18:10 - маршрутка до Надвірної, потім - пересадка на Івано-Франківськ.
19:45 - маршрутка на Бурштин.
20:45 - вдома.
Похід, як завжди, вдався на славу. Нема чого боятися поганих прогнозів погоди. Ноги зовсім не боліли - ні на 2-й день походу, ні після приїзду. Та й легкий він був, майже прогулянковий. Дитина 5 років і 8 місяців усі 2 дні з нами проходила.
Запам’яталася фраза:
- Ну хто в гори ковбасу бере? Сало треба брати.
В майбутньому врахую - тільки сало і ніякої ковбаси :-)
Тільки вернувся, а вже знову в Карпати хочеться.
Після тижня дощів потоки дуже повноводні
Стежка переходить через потік
Хмари розійшлися на хвилину і відкрився вид на Малі Кізли
До озера вже недалеко
Роман, Наталя, Юля, Яна. Найменшій - 5 років і 8 місяців. Зразкова сім'я туристів
Пішов зворотній відлік, ще 7 стовпчиків до Несамовитого
Ще 4 стовпчики
Крокуси позакривалися на похмуру погоду
Крокусів стільки, що не можна кроку ступити, щоб не наступити
Ще трохи
Залишилось йти рівно хвилину
Перший погляд на Несамовите. Востаннє я тут був в серпні 2000 року (на Володимира)
На фоні озера
Рушаємо назад, до біостаціонару
Залишки снігу
Краплини на жерепі
Звіряємо своє місцерозташування
Потік тече по дуже крутому схилі
Не водоспад, але також красиво
Вернулися на полонину Пожижевську
Звідти ми прийшли
Розпогодилося, гори задиміли
Можливо, це хребет Кострич (вигляд з полонини)
Погляд на долину та сусідні вершини
Тут ми ночували завдяки Роберту, який добре знає господарів. Найкращий притулок в Карпатах на висоті 1375 м
В кузов такої машини влазить 20 туристів з рюкзаками
Вночі були два імениника, шашлик і ще багато-багато чого :-)
Починається новий день - і нові вершини. Йдемо на Пожижевську.
Ми щойно звідти
Зліва - Заросляк, справа - метеостанція та біостаціонар
Пожижевська. Хтось завалив стовп з назвою гори
Пожижевська. Така компанія була на 2-й день
Знову хтось поглумився над символами України
Десь там за хмарою - Петрос
Прапор України на Говерлі. 7х4 м
Біла хмара, чорна хмара. А нам пора вниз, поки не стало гірше
Ця ватага дітей також щойно з Говерли
Крокусів і далі - видимо-невидимо
Долина між Говерлою та Брескулом. Внизу сліва - початок Говерлянських водоспадів.
Долина між Говерлою та Брескулом. З тих снігових рукавів бере початок Прут
Початок Говерлянських водоспадів
Початок Говерлянських водоспадів
Ось це він і є - водоспад під Говерлою. Вигляд знизу
Це тільки верхня частина водоспаду, решта - за ялинками
Біостаціонар вже на горизонті
Ось і повернулися
Сама задня вершина - Говерла. Там ми сьогодні були
Прямо - підйом на г.Пожижевську
Скоріш за все - це відріг Данциша
Вид на Гомул з полонини Пожижевської
Та відео:
1-й день:
2-й день:
Всі учасники походу + приємні та не дуже новини від Романа Мартиніва:
5:30 - виїзд з Бурштина був трохи екстремальним, бо автобус Рогатин-Кути поїхав на кілька хвилин швидше. Прийшлось ловити транспорт до залізничної станції, але таки встиг на Червону руту до Франківська (5:45). З Бурштина нас було двоє туристів - я і колега по роботі.
7:00 - 8:20 - автобус Івано-Франківськ - Яремче. Тут збирається наша група
9:00 - 10:00 - їдемо до Заросляка. Привезли з собою дощ. Пакуємо рюкзаки, трохи чекаємо, поки дощ стихне - і йдемо на полонину Пожижевську. Тут залишаємо всі свої речі, беремо лише трохи канапок і спиртного (невелику дозу чисто для здоров’я).
13:30 - вирушаємо до озера Несамовите. В дорозі майже весь час - невелика мрячка, але сильного дощу не було. Часом вітер на хвилину-дві розганяв хмари, щоб полюбуватися красою Чорногори.
16:00 - прийшли на озеро.
16:30 - йдемо назад, до біостаціонару.
18:30 - вже повернулися. Надвечір розпогодилося, гори задиміли, видимість стала до 20 км.
Потім сушимо одяг - добре, що господарі Юра та Люба розпалили в грубках, виділили нам дві кімнати + велику більярдну + кухню. В більярдній влаштували банкетний зал (у нас було двоє імениників). Забава, пісні, шашлики, тости, читання привітань від тих, хто не зміг поїхати, гарна погода та зірки на небі. Велике спасибі організаторам-іменинникам Роману та Любі за вечір. І нам всім - за участь :-) Скільки нас усіх було - дотепер не знаю. В різні моменти - різна кількість.
2-й день.
З самого ранку гарна погода. Легкий сніданок - і вперед.
8:30 - виходимо на маршрут, йдемо прямо на г.Пожижевська
9:50 - на вершині Пожижевської
11:30 - вершина Говерли
12:20 - йдемо вниз спочатку дорогою на Заросляк
13:10 - долина над водоспадом (між Говерлою та Брескулом)
13:45 - водоспад вже нагорі, а ми - в долині під ним. Виявляється, в 15:00 відправляється наша маршрутка з Заросляка, а нам ще йти а йти до біостаціонару, потім пакувати речі, по можливості пообідати і зійти на Заросляк. І так ясно, що не встигаємо.
14:30 - полонина Пожижевська. Дуже швидко збираємося, на ходу перекусуємо, знаходимо транспорт до Заросляка (той газончик стояв на полонині), закидаємо рюкзаки, поміж них сідає чоловік 13, а троє (і я в тому числі) вирішуємо за краще збігти на своїх двох. Через 10 хвилин і ми, і газончик з туристами - в Заросляку. Ще помагали скидати рюкзаки з кузова. Туристи з газона - неймовірно щасливі від такої крутої їзди, купи адреналіну і щасливого спуску. Ще щасливіші вони стали, коли дізналися, що водій Юра був добряче під мухою :-)
15:00 з хвостиком - наш бус таки відправляється, водій каже, що чекав би на нас ще 5 хвилин максимум. Так що з’їзд з полонини в Заросляк на газоні себе виправдав.
16:15 - Яремче. Щось ніхто не хоче їхати з Карпат додому. Ще до 18 години гостюємо в Романа Мартиніва.
18:10 - маршрутка до Надвірної, потім - пересадка на Івано-Франківськ.
19:45 - маршрутка на Бурштин.
20:45 - вдома.
Похід, як завжди, вдався на славу. Нема чого боятися поганих прогнозів погоди. Ноги зовсім не боліли - ні на 2-й день походу, ні після приїзду. Та й легкий він був, майже прогулянковий. Дитина 5 років і 8 місяців усі 2 дні з нами проходила.
Запам’яталася фраза:
- Ну хто в гори ковбасу бере? Сало треба брати.
В майбутньому врахую - тільки сало і ніякої ковбаси :-)
Тільки вернувся, а вже знову в Карпати хочеться.
Після тижня дощів потоки дуже повноводні
Стежка переходить через потік
Хмари розійшлися на хвилину і відкрився вид на Малі Кізли
До озера вже недалеко
Роман, Наталя, Юля, Яна. Найменшій - 5 років і 8 місяців. Зразкова сім'я туристів
Пішов зворотній відлік, ще 7 стовпчиків до Несамовитого
Ще 4 стовпчики
Крокуси позакривалися на похмуру погоду
Крокусів стільки, що не можна кроку ступити, щоб не наступити
Ще трохи
Залишилось йти рівно хвилину
Перший погляд на Несамовите. Востаннє я тут був в серпні 2000 року (на Володимира)
На фоні озера
Рушаємо назад, до біостаціонару
Залишки снігу
Краплини на жерепі
Звіряємо своє місцерозташування
Потік тече по дуже крутому схилі
Не водоспад, але також красиво
Вернулися на полонину Пожижевську
Звідти ми прийшли
Розпогодилося, гори задиміли
Можливо, це хребет Кострич (вигляд з полонини)
Погляд на долину та сусідні вершини
Тут ми ночували завдяки Роберту, який добре знає господарів. Найкращий притулок в Карпатах на висоті 1375 м
В кузов такої машини влазить 20 туристів з рюкзаками
Вночі були два імениника, шашлик і ще багато-багато чого :-)
Починається новий день - і нові вершини. Йдемо на Пожижевську.
Ми щойно звідти
Зліва - Заросляк, справа - метеостанція та біостаціонар
Пожижевська. Хтось завалив стовп з назвою гори
Пожижевська. Така компанія була на 2-й день
Знову хтось поглумився над символами України
Десь там за хмарою - Петрос
Прапор України на Говерлі. 7х4 м
Біла хмара, чорна хмара. А нам пора вниз, поки не стало гірше
Ця ватага дітей також щойно з Говерли
Крокусів і далі - видимо-невидимо
Долина між Говерлою та Брескулом. Внизу сліва - початок Говерлянських водоспадів.
Долина між Говерлою та Брескулом. З тих снігових рукавів бере початок Прут
Початок Говерлянських водоспадів
Початок Говерлянських водоспадів
Ось це він і є - водоспад під Говерлою. Вигляд знизу
Це тільки верхня частина водоспаду, решта - за ялинками
Біостаціонар вже на горизонті
Ось і повернулися
Сама задня вершина - Говерла. Там ми сьогодні були
Прямо - підйом на г.Пожижевську
Скоріш за все - це відріг Данциша
Вид на Гомул з полонини Пожижевської
Та відео:
1-й день:
Click to view2-й день:
Всі учасники походу + приємні та не дуже новини від Романа Мартиніва: