Великдень в Америці
Що ж вам сказати, це, звичайно не до порівняння з Великоднем у Львові, де все місто випромінює дух свята, де гаївки, купа знайомих в Шевченківському Гаю під час свячення паски, де ковбаски-бурячки з хроном-творог і всі решта смакоти, але ми таки це зробили!
На моє велике здивування, найбільшою проблемою в підготовці до Великодня був пошук форм для випікання паски та дріжджів. В магазинах та супермакретах величезний вибір сухих дріжджів, але це ж зовсім не те. Оскільки це був мій перший самостійний Великдень і я вперше збиралась пекти паску, то хотілося, щоб все було саме так, як продиктувала бабця по скайпу. Сімейний рецепт і все за правилами ) Моя македонська колежанка роздобула для мене дріжджі в кубику в балканській пекарні батьків її хлопця. Також вона позичила мені міксер і один глибокий банячок, за що їй величезне дякую!
Так ось щодо форм для випікання. Ми були і в Meijer, Walmart, Target і навіть в Jo-Ann Fabric and Craft Stores і ніде в них немає шлибоких форм для випікання. Є плоскі й величезні в діаметрі, маленькі, розкладні, в сердечка, для кексів - які забажаєш тільки не глибокі. В результаті ми купили одне керамічне шлибоке горнятко, хоч і маленьке і позичили банячок з Ikea в тої ж македонської колежанки. Щось з того та й вийшло :)
Хочу вам сказати, що не зважаючи на неідеальну форму, смаком я була страшенно задоволена! Він був саме таким, якого я очікувала, зберігши сімейну традицію смаку паски. Тісто я місила десь півтора години вкупі по декілька заходів, щоб кожного разу підросло. Підросло воно дійсьно файно :)
Крім того, ми вирішили малювати писанки. Писачків тут, звичайно, не купиш, тому ми купили усі необхідні деталі для їх виготовлення і Антон сам їх змайстрував
З купівленю кошика тут проблем не було - їх тут до кольору до вибору, отож ми придбали перший наш кошичок, котрий сподіваємось застосовувати і в майбутньому у Львові:)
Пасочку ми святили в Українській греко-католицькій церкві Непорочного Зачаття, що знаходиться в містечку Хемтремк ( Hamtramck). Я була здивована кількістю українців, що я там зустріла, як і способом свячення. Раніше завжди ми ставили наші кошики на травичку під церквою і священик проходився й освячував усі ці ряди людей разом з їх кошиками. В цій церкві ж у підвалі були виставлені столи буквою П, куди усі бажаючи виставляли свої кошики.
І знаєте, ми прийшли дест за 15 хв до початку свячення й поставили наш кошик біля одної пані. Через 10 хв прийшла ціла купа її знайомих для яких вона, звісно, хотіла звільнити місце на столі і вона дом ене з такими претензцями: "Та заберіть якось той кошик звідти, тут людям нема де поставити свій". Так відразу і смішно і сумно стало.... Оті старші вічно невдоволені українські жіночки, вони й в Америці такі ж. От недавно краз читала пост знайомого про те, як його у Львові роздратували бабульки, коли вони з сім'єю на цвинтар їхали. То таке враження що то я якась невиліковна хвороба старших українців.... Нити, скаржитись і вічно бути чимось незадоволеним...
Ну то та жіночка втиснула туди біля себе своїх знайомих так, що ми навіть нашого кошика не бачили і ледь до нього доступились, щоб свічечку запалити.... Але то таке.
Осьо ми, наша колежанка-лучанка, котра зараз живе в Чикаго і приїздила до нас на Паску і наші друзі-македонці, котрі нерелігійні, але цікавляться нашими традиціями
А в неділю ми влаштували собі пікнік-барбек'ю в Огайо, куди нас запросив ще один наш друг з каучсерфінгу. У нього хатинка на березі річки, котра географічно знаходиться на острові.
Ось кумедне відео, що ми зняли:
Не намагайтесь знайти логічного пояснення тому, що він каже :) Це просто та фраза, котру він хотів навчитись українською :)
Ось такий Великдень... Фото у фейсбуці :)
На моє велике здивування, найбільшою проблемою в підготовці до Великодня був пошук форм для випікання паски та дріжджів. В магазинах та супермакретах величезний вибір сухих дріжджів, але це ж зовсім не те. Оскільки це був мій перший самостійний Великдень і я вперше збиралась пекти паску, то хотілося, щоб все було саме так, як продиктувала бабця по скайпу. Сімейний рецепт і все за правилами ) Моя македонська колежанка роздобула для мене дріжджі в кубику в балканській пекарні батьків її хлопця. Також вона позичила мені міксер і один глибокий банячок, за що їй величезне дякую!
Так ось щодо форм для випікання. Ми були і в Meijer, Walmart, Target і навіть в Jo-Ann Fabric and Craft Stores і ніде в них немає шлибоких форм для випікання. Є плоскі й величезні в діаметрі, маленькі, розкладні, в сердечка, для кексів - які забажаєш тільки не глибокі. В результаті ми купили одне керамічне шлибоке горнятко, хоч і маленьке і позичили банячок з Ikea в тої ж македонської колежанки. Щось з того та й вийшло :)
Хочу вам сказати, що не зважаючи на неідеальну форму, смаком я була страшенно задоволена! Він був саме таким, якого я очікувала, зберігши сімейну традицію смаку паски. Тісто я місила десь півтора години вкупі по декілька заходів, щоб кожного разу підросло. Підросло воно дійсьно файно :)
Крім того, ми вирішили малювати писанки. Писачків тут, звичайно, не купиш, тому ми купили усі необхідні деталі для їх виготовлення і Антон сам їх змайстрував
З купівленю кошика тут проблем не було - їх тут до кольору до вибору, отож ми придбали перший наш кошичок, котрий сподіваємось застосовувати і в майбутньому у Львові:)
Пасочку ми святили в Українській греко-католицькій церкві Непорочного Зачаття, що знаходиться в містечку Хемтремк ( Hamtramck). Я була здивована кількістю українців, що я там зустріла, як і способом свячення. Раніше завжди ми ставили наші кошики на травичку під церквою і священик проходився й освячував усі ці ряди людей разом з їх кошиками. В цій церкві ж у підвалі були виставлені столи буквою П, куди усі бажаючи виставляли свої кошики.
Click to viewІ знаєте, ми прийшли дест за 15 хв до початку свячення й поставили наш кошик біля одної пані. Через 10 хв прийшла ціла купа її знайомих для яких вона, звісно, хотіла звільнити місце на столі і вона дом ене з такими претензцями: "Та заберіть якось той кошик звідти, тут людям нема де поставити свій". Так відразу і смішно і сумно стало.... Оті старші вічно невдоволені українські жіночки, вони й в Америці такі ж. От недавно краз читала пост знайомого про те, як його у Львові роздратували бабульки, коли вони з сім'єю на цвинтар їхали. То таке враження що то я якась невиліковна хвороба старших українців.... Нити, скаржитись і вічно бути чимось незадоволеним...
Ну то та жіночка втиснула туди біля себе своїх знайомих так, що ми навіть нашого кошика не бачили і ледь до нього доступились, щоб свічечку запалити.... Але то таке.
Осьо ми, наша колежанка-лучанка, котра зараз живе в Чикаго і приїздила до нас на Паску і наші друзі-македонці, котрі нерелігійні, але цікавляться нашими традиціями
А в неділю ми влаштували собі пікнік-барбек'ю в Огайо, куди нас запросив ще один наш друг з каучсерфінгу. У нього хатинка на березі річки, котра географічно знаходиться на острові.
Ось кумедне відео, що ми зняли:
Не намагайтесь знайти логічного пояснення тому, що він каже :) Це просто та фраза, котру він хотів навчитись українською :)
Ось такий Великдень... Фото у фейсбуці :)