Менш ніж 2,5 місяці від дому...
Вибірково пощу фото в істаграм, але ж фото на мобільний то не ті фото, які я робила на свій J1... Тепер от чекаю до наступних фінансових покращень і подумую над Olympusом, бо досить з мене вже Ніконів... Щось останнім часом розчаровуюсь з них...
Тепер я перебуваю у зворотньому відліку... Усвідомлення того, що в Штатах залишилось бути вже в рази менше того часу, який ми тут вже пробули ставить мене в дивний стан роздумів щодо того, що ж буде далі?
Час, проведений тут, безумовно характеризую як позитивний, котрий надав мені масу нового досвіду ( і в плані особистого розвитку, і пізнання нового, і ноних цікавих людей, може навіть друзів і нового рівня наших стосунків). Роздумую над тим, що важко буде знову підлаштуватись під умови життя, в котрих ми жили у Львові, бо все те, що було у нас тут - було не наше. Воно було тимчасово надане нам, начебто щоб показати як може бути? Чи може подразнити? Чи може дати нам ціль, до якої варто прагнути? Це я про машину, мега велику, сучасну і простору квартиру, гарантовані права і сервіс...
Роздумую над роботою, адже, не зважаючи на те, що я тут не байдикувала, а майже весь час працювала, всерівно це зовсім інші умови роботи, зовсім інше ставлення, зовсім інші вимоги і знову ж таки, зовсім інша зарплата... Та й немає ніякої певності щодо того, чи найближчим часом не з'явиться новий проект за кордоном і ми, без роздумів, погодимось їхати підкоряти нову країну, мову, звичаї... Але ж невідомо коли така нагода знову з'явиться, а я не знаю чи починати мені пошуки роботи у Львові на той час... Зараз все починає мені бачитись в якійсь невагомості... Ні, я не хочу сказати, що мої думки песимістичні, чи що я перебуваю у стані фрустрації - ні, але я перебуваю у стані роздумів.
З іншого боку здається, що у Львові час минає якось інакше ніж тут... У Львові є завжди чим зайнятись, є маса цікавих подій, до котрих можна дійти пішки і легко обійтись без машини, є найкращі колежанки, з котрими можна годинами обговорювати філософські питання... Знову ж таки є родичі, розмов і проведення часу з якими також бракує... Мій брат тепер переїхав жити сам... Молодець, я щиро за нього рада! Щоправда наш дідусь тепер житиме сам, але х його характером молодій людині й справді майже нереально вжитись... То або сам не живеш, або весь час вислуховуєш його моралі й боїшся, щоб він раптом не дістав приступ через переживання, що вже 11 (!!!) вечора, а тебе ще нема вдома....
Але повернімося до теперішнього часу. Розкажу вам про американців і машини... Чи то я не була така спостережлива у Львові, чи то в нас якось дійсьно інакше, але в американців машина має інше застосування ніж в нас.
1) Збір хламу
Більшість машин, котрі я бачила всередині чи в яких побувала, то збір всього, що тільки можна придумати... Від порожніх пляшок і картонових горнят від кави, коли, води до двотижневої давності порожніх коробок з-під піцци, чеків, книжок, техніки, паперів, м'яких забавок... та чого там тільки не побачиш!
2) Караоке
Дууже багато водіїв використовують машину як спосіб попрактикуватись у своїх навичках співу. Інколи це виглядає справді смішно, особливо збоку, коли їдеш в сусідньому ряді :) Зазвичай вони їдуть з айподом у вухах і співають дуже емоційно жестикулюючи, наче на сцені. Що цікаво, що найчастіше я таких "співаків" бачила поодиноко. Я розумію в компанії - це мега весело, дорога швидше минає, але вони це роблять по одному. Насправді це мені дуже подобається. Люди абсолютно не мають комплексів і вміють діставати задоволення! Навіть якщо помічають, що я за ними слідкую, вони не звертають ніякої уваги, а далі собі кайфують :) Хотіла б і я так :)
Click to view3) Місце, де можна покурити травку
Напевно зустрачається таке мені кожного дня... в основному ввечері... Двоє дівчат або й хлопців ввечері виїжджають на хайвей і, намотуючи милі курять травку. Дуже часто їдучи по хайвейю можна відчути запах трави і весь час я думала "Ну звідки тут цей запах?Це ж хайвей!" А потім поала помічати... При чому судити про те, чи хтось це робить в машині можна не тільки по запаху, а й по манері водіння :) Оскільки американська поліція не зупиняє машини без причини, то в основному водії таких собі кофішопів на колесах їдуть повільніше ніж решта, показують всі повороти і заздалегідь зупиняються на знаках "Stop"... :)
Ще з новинок захоплення арабською їжею:
Є така штука Kenafeh (Arabic: كنافة kanāfah) - російська Вікіпедия каже, що це звучить як "кнафе". Виготовляється з кадаіфскої вермішелі та козячого сиру. Його подають вирізаним з великої таці пластиком, розігріваючи,поливаючи солодким сиропом і притрушуючи тертими фісташками. Ще також можливий варіант подання його в булці з сезамом. Я такої смакоти ще не куштувала раніше... Тому, якщо у вас раптом буде можливість десь таке спробувати - обов'язково зробіть це! Я буду за цією смакотою сумувати...
І на завершення файна пісенька