di_k
in
ztaburetom
татусям, бабусям, дідусям, дядям, тьотям і всій великій сім'ї друзів
Вже не вперше помічено, що один з найпасивнишіх способів нарадітися і отримати заряд щастя - це просто спостерігати як дитина розгортає подарунки…
Свято почалося з вечора неділі.
За задумом, ми з Магдою мали прийти в порт, де нас на кораблі зустріли б моряки з хмарою кульок, листом і подарунком від татка. Але через сильний вітер ні кульок, ні нас в порту не було. Про це мені Ніко розказав лише наступного дня.
Але сам пакуночок з листом, що прийшов до нас додому, став справжнім святом. Мені довелося прочитати послання від тата вже в перший вечір п’ять!!! разів. На шостий я відмазалася, що горло захрипне.
Щаслива в передчутті свята, Магдалена заснула.
Ранок почався з ще кількох читань листа. А потім ми побігли в Інтернет приймати електронні музичні листівки від бабусь і друзів, да чєво тєхніка дашла!!! - натискаєш на візуальний подаруночок - вистрибує кулька, чи тортик, чи букетик - оце втіха дитині дивитися таку картинку двадцять разів підряд.
А далі справжній дівчачий день народження - шопінг за платтям принцеси.
По дорозі заглянули в квітковий магазинчик, де купили фіалки в горщичку - будемо опановувати не рвати квіти, а й доглядати за ними.
Вдалий вибір наряду відсвяткували в кафетерії морозивом.
Записалися в бібліотеку, прочитали кілька книжок і відправилися на заняття з балету.
21, 23 квітня перший концерт. Балетні школи Патагонії виступають разом зі школами Франції. Пуанти вже подаровані, костюм шиється…
Трирічні балерини, правда, дуже неочікувані. Коли я прийшла за Магдою після заняття, застала її в залі на підлозі …сплячою. Мала мандрівниця, призвичаїлася відпочивати при будь-якій можливості. Одна з сидячих балетних поз - теж можливість…
Вдома на іменинницю чекали її хлопці, як сама Магдалена каже, з подарунками. Хлопці - це онуки баби Лєни, у якої ми живемо. Троє соколів від 8 до 15, з якими трирічна малявка зуміла подружитися за останні два тижні, так, що вони кидають тєлєк і комп’ютерні ігри, щоб ліпити з нею тваринок з пластиліну : «Бамос асер ун лобо!!! (Давайте ліпити вовка!!!)», - командує Магдалена; малювати, вирізати і гратися в принцес.
кілька любительських фоток, як і має бути після ДН
За хлопцями прийшла вся велика сім’я баби Лєни з коробками кольорових подарунків, декого я бачила вперше, а Магда вже була знайома із сеньйорами і роздавала поцілунки на ліво і на право. Тут же підтягнулися українсько-білоруські мешканці Ушуайї та ушуайські мешканці Ушуайї. Останньою прийшла Сесілія. Магда до цього моменту вже забулася про етикет поцілунків при зустрічі й з порогу запитала: «Донде еста мі регало?» (Де мій подарунок?).
А ще, знаєте, як можна організувати собі щасливі хвилини - подарувати дитині торт зі свічками. Магдалена взагалі-то до тортів ставиться байдуже, завжди тільки кольорові фруктові верхівки об’їдає. Але якщо винести його в темряві зі свічками під радісний спів двадцяти дорослих і дітей: «Cumpleanos feliz!» (Щасливого дня народження!), то очі у дитини робляться такі, що, скажу по секрету, бабусі, хочеться плакати від радості.
Наступного дня малеча стала будити мене, як робить це кожного ранку: «Мама, вставай! Вже не ніч, вже сонце!» Хіба можна придумати краще привітання після сну «вже сонце!»
традиційна фотка з молодшою і кумедна дитяча "посмішка для фотоапарата"
Така вона… не знаю, як назвати… Я ще раз зраділа цій дівчинці, і в захваті розцілувала Патагонію - вона теж така, не знаю, як сказати… буде, дуже скоро. Всього лише три роки пройшло.
З-під теплої ковдри ми перебігли на килимок, де чекали всі вчорашні подарунки.
На сторінці альбому з’явився метелик і квітка, з паличок пластиліну народилася казка «Колобок» з усіма персонажами, віршики з красивої книжки переклалися через слово на українську, фіалка отримала перший ковток води від нової хазяйки, а принцеси з мультиків Діснея одягнули святкові наряди.
А коли справа дійшла до смакот з молоком на післясвятковий сніданок, стався непередбачуваний поворот подій - ріка сліз через недостатню кількість молока в чашці…. Отакий він - дитячий бодун… І зрозумій цих малявок…
PS Магдаленка поїхала в кінотеатр дивитися новий 3D мультик з нашим другом Юрою, а я пишу мемуари і доїдаю тортик з чаєш…
Так і проживаємо :)
Свято почалося з вечора неділі.
За задумом, ми з Магдою мали прийти в порт, де нас на кораблі зустріли б моряки з хмарою кульок, листом і подарунком від татка. Але через сильний вітер ні кульок, ні нас в порту не було. Про це мені Ніко розказав лише наступного дня.
Але сам пакуночок з листом, що прийшов до нас додому, став справжнім святом. Мені довелося прочитати послання від тата вже в перший вечір п’ять!!! разів. На шостий я відмазалася, що горло захрипне.
Щаслива в передчутті свята, Магдалена заснула.
Ранок почався з ще кількох читань листа. А потім ми побігли в Інтернет приймати електронні музичні листівки від бабусь і друзів, да чєво тєхніка дашла!!! - натискаєш на візуальний подаруночок - вистрибує кулька, чи тортик, чи букетик - оце втіха дитині дивитися таку картинку двадцять разів підряд.
А далі справжній дівчачий день народження - шопінг за платтям принцеси.
По дорозі заглянули в квітковий магазинчик, де купили фіалки в горщичку - будемо опановувати не рвати квіти, а й доглядати за ними.
Вдалий вибір наряду відсвяткували в кафетерії морозивом.
Записалися в бібліотеку, прочитали кілька книжок і відправилися на заняття з балету.
21, 23 квітня перший концерт. Балетні школи Патагонії виступають разом зі школами Франції. Пуанти вже подаровані, костюм шиється…
Трирічні балерини, правда, дуже неочікувані. Коли я прийшла за Магдою після заняття, застала її в залі на підлозі …сплячою. Мала мандрівниця, призвичаїлася відпочивати при будь-якій можливості. Одна з сидячих балетних поз - теж можливість…
Вдома на іменинницю чекали її хлопці, як сама Магдалена каже, з подарунками. Хлопці - це онуки баби Лєни, у якої ми живемо. Троє соколів від 8 до 15, з якими трирічна малявка зуміла подружитися за останні два тижні, так, що вони кидають тєлєк і комп’ютерні ігри, щоб ліпити з нею тваринок з пластиліну : «Бамос асер ун лобо!!! (Давайте ліпити вовка!!!)», - командує Магдалена; малювати, вирізати і гратися в принцес.
кілька любительських фоток, як і має бути після ДН
За хлопцями прийшла вся велика сім’я баби Лєни з коробками кольорових подарунків, декого я бачила вперше, а Магда вже була знайома із сеньйорами і роздавала поцілунки на ліво і на право. Тут же підтягнулися українсько-білоруські мешканці Ушуайї та ушуайські мешканці Ушуайї. Останньою прийшла Сесілія. Магда до цього моменту вже забулася про етикет поцілунків при зустрічі й з порогу запитала: «Донде еста мі регало?» (Де мій подарунок?).
А ще, знаєте, як можна організувати собі щасливі хвилини - подарувати дитині торт зі свічками. Магдалена взагалі-то до тортів ставиться байдуже, завжди тільки кольорові фруктові верхівки об’їдає. Але якщо винести його в темряві зі свічками під радісний спів двадцяти дорослих і дітей: «Cumpleanos feliz!» (Щасливого дня народження!), то очі у дитини робляться такі, що, скажу по секрету, бабусі, хочеться плакати від радості.
Наступного дня малеча стала будити мене, як робить це кожного ранку: «Мама, вставай! Вже не ніч, вже сонце!» Хіба можна придумати краще привітання після сну «вже сонце!»
традиційна фотка з молодшою і кумедна дитяча "посмішка для фотоапарата"
Така вона… не знаю, як назвати… Я ще раз зраділа цій дівчинці, і в захваті розцілувала Патагонію - вона теж така, не знаю, як сказати… буде, дуже скоро. Всього лише три роки пройшло.
З-під теплої ковдри ми перебігли на килимок, де чекали всі вчорашні подарунки.
На сторінці альбому з’явився метелик і квітка, з паличок пластиліну народилася казка «Колобок» з усіма персонажами, віршики з красивої книжки переклалися через слово на українську, фіалка отримала перший ковток води від нової хазяйки, а принцеси з мультиків Діснея одягнули святкові наряди.
А коли справа дійшла до смакот з молоком на післясвятковий сніданок, стався непередбачуваний поворот подій - ріка сліз через недостатню кількість молока в чашці…. Отакий він - дитячий бодун… І зрозумій цих малявок…
PS Магдаленка поїхала в кінотеатр дивитися новий 3D мультик з нашим другом Юрою, а я пишу мемуари і доїдаю тортик з чаєш…
Так і проживаємо :)