Чекаю
За 60 днів закінчується шестирічна низка мистецьких експедицій з табуретом. Фінальним акордом стане фестиваль «Fish & Dance», який пройде поблизу міста Ушуая, на крайньому півдні Аргентини 19-20 березня 2011 року.
Звідти ми попливем на мис Горн, щоб залишити табурет, а разом з ним і багато глухостей, які з часом завжди породжує все те прекрасне маленьке, що стає великим і не смішним.
афішу малювала Аліска
Шість років тому ми з Сергієм Лисенко стояли по різні кінці кухні. Він на холодильнику, а я на плиті. Кухня здавалась надзвичайно дивною з висоти комариного польоту. Від такого краєвиду думки в голові теж були надзвичайними.
В ті часи ми працювали над сценарієм фільму «Соліст», який мав стати найкращим твором судії Lizard Films.
Але крім творчості у фільмовиробництві є ще дуже вагома фінансова частина. І вона ніяк не клеїлась.
- Це тому, що ми займаємось фігньой!.. Намагаємось вигадати щось з голови... А навіщо щось вигадувати?.. Життя вирує довкола!.. Треба брати ось цю табуретку і нести її на Океан!.. Гукати друзів і йти пішки… чи їхати стопом… дорогою грати вуличні вистави і співати пісні!.. Ось це я називаю воля… Ось про це я хочу знімати кіно…
Приблизно так все почалося. А може і ні. Тепер важко сказати, давно це було. Відтак минуло шість років. І за цей час ми віднесли три табурети до трьох світових океанів, зіграли сотні кумедних вистав, зняли фільми і головне знайшли нових друзів у різних кінцях світу. Останній Океан зовсім близько.
Від того і Табурет став неймовірно тяжким, як Кільце Всевладдя. Став викликати поміж друзями ненависть замість любові. Поняттям «свобода» її шукачі спекулюють на ліво і направо. Але я знав, що так буде і на душі у мене спокій і гармонія. Я закінчую довжелезний Табуретний Шлях радісно, сповнений сил, з грандіозними планами на теперішнє і майбутнє.
Останній шматок видається мені особливо цікавим, як останні півкілометра у марафоні. Ті у кого є радість і сили - приєднуйтесь. Нас чекає цікава творча робота!
Це велике свято чергового звільнення для мене і я дуже хочу розділити його з вами. Хочу щоб ми були разом в ці дні. Співали, танцювали і готували смачнючу їжу. А тоді на вітрильнику попливемо туди, де зустрічаються два океани і обіймаючись, утворюють гігантські хвилі, висотою з п’ятиповерхівку - на мис Горн.
З Любов’ю, Льонька
Звідти ми попливем на мис Горн, щоб залишити табурет, а разом з ним і багато глухостей, які з часом завжди породжує все те прекрасне маленьке, що стає великим і не смішним.
афішу малювала Аліска
Шість років тому ми з Сергієм Лисенко стояли по різні кінці кухні. Він на холодильнику, а я на плиті. Кухня здавалась надзвичайно дивною з висоти комариного польоту. Від такого краєвиду думки в голові теж були надзвичайними.
В ті часи ми працювали над сценарієм фільму «Соліст», який мав стати найкращим твором судії Lizard Films.
Але крім творчості у фільмовиробництві є ще дуже вагома фінансова частина. І вона ніяк не клеїлась.
- Це тому, що ми займаємось фігньой!.. Намагаємось вигадати щось з голови... А навіщо щось вигадувати?.. Життя вирує довкола!.. Треба брати ось цю табуретку і нести її на Океан!.. Гукати друзів і йти пішки… чи їхати стопом… дорогою грати вуличні вистави і співати пісні!.. Ось це я називаю воля… Ось про це я хочу знімати кіно…
Приблизно так все почалося. А може і ні. Тепер важко сказати, давно це було. Відтак минуло шість років. І за цей час ми віднесли три табурети до трьох світових океанів, зіграли сотні кумедних вистав, зняли фільми і головне знайшли нових друзів у різних кінцях світу. Останній Океан зовсім близько.
Від того і Табурет став неймовірно тяжким, як Кільце Всевладдя. Став викликати поміж друзями ненависть замість любові. Поняттям «свобода» її шукачі спекулюють на ліво і направо. Але я знав, що так буде і на душі у мене спокій і гармонія. Я закінчую довжелезний Табуретний Шлях радісно, сповнений сил, з грандіозними планами на теперішнє і майбутнє.
Останній шматок видається мені особливо цікавим, як останні півкілометра у марафоні. Ті у кого є радість і сили - приєднуйтесь. Нас чекає цікава творча робота!
Це велике свято чергового звільнення для мене і я дуже хочу розділити його з вами. Хочу щоб ми були разом в ці дні. Співали, танцювали і готували смачнючу їжу. А тоді на вітрильнику попливемо туди, де зустрічаються два океани і обіймаючись, утворюють гігантські хвилі, висотою з п’ятиповерхівку - на мис Горн.
З Любов’ю, Льонька