Поїзд в Бразилію
Всю Різдвяну ніч їв смакоти, які Діана турботливо напакувала мені у дорогу :))
Зранку сечовий міхур роздувся до розмірів футбольного м"яча, але зупинитись нагоди не було. Дотого ж я дуже поспішав приїхати в Санта Круз до обідньої перерви у посольстві Бразилії. Бо це п"ятниця і якщо не сьогодні, то лише в понеділок. А гірше ніж чекати, нічого в світі немає для холериків, типу мене.
маршрутка привезла мене на необхідну вулицю, але на 350 номерів далі. Стояла полуденна спека. За спиною рюкзак, на ньому ще табурет, в руках пакетик з їжею, в животі тонна рідини, в кишені один болівіан (1 грн 10 коп)
Заспокойїтись. Попісяти. Фух. Тепер що? Тепер таксі.
- Слабо за гривню триста будинків по прямій?
- Чого слабо? Сідай!
У вікно машини бачу Сєрьогу і всю російську табуретну банду, які зі щасливими обличчями тримаються за свіжозавізовані паспорти. Точніше росіянам віза не треба. Але від цього вони ще щасливіше, зекономили по 20 баксів!
Забігаю у посольство. Офіцер відразу каже, що віза лише на понеділок. Пояснюю, що я з тими молодиками і як я сам лишусь в чужому місті?! Чи то дядька і правда повірив, в мою безпорадність, чи просто поступився, але прийняв всі мої намальовані документи (дякую Кірюха!) по ходу розповідаючи що коли він жив у Штатах, то мав взаємини з одною українкою...
Мабуть треба було казати, що я студент, здається тоді віза дешевше, але не суть, 20 баксів у банку і - лісто! Наклеєчка замайоріла у мене в паспорті. 90 днів мультівіза.
Знаходжу вписку, на якій уже розквартирувалась вся табуретна двіжуха. До цього у них гостював Кірил з Наталі. А в понеділок очікується Вересень, Женя і Колюня. Це чудові люди з двома дітками і двома маленькими стромними собачками. Один, Уго, такий як Магда, а другий 5 місяців.
Господарі насмажили гори м"яса і ми жували його до піночі розмовляючи про все на світі. Від Кірила вони почули про Магду і тепер дуже запрошували Діану у них погостювати. Але це 17 годин на автобусі, в протилежному напрямку...
Росіяни і Сєрьога купили квитки на потяг до кордону. Коштує 52 болівіани найдешевший. Спробую сьогодні з ними проскочити зайцем, а як ні, поїду стопом. Це десь три дні забере, бо асфальту немає.
Від кордону я планую їхати в Ріо де Жанейро. Сподіваюсь знайти там халтурку, бо в гаманці лише дримба :)
А росіяни їдуть на Північ. Там Марсель знає одне місце. Де дуже йому подобається. Він і решту переконав що там кльово. Тому російський фест намічається саме там. А ще там буде фестиваль "Веселка". Правда у кінці лютого. Марсель каже, що нам буде весело поволонтерити для "Веселки". Корисний і цікавий досвід. Сам Марсель їде зараз на семінар. А фестиваль поки готуватимуть Толя і Оля. І Сєрьога.
Я намагався їм пояснити, що раз Веселка в кінці лютого і карнавал в березні, то нас нічого не прив"язує ані до дат, ані до місця. То чи не краще, врахувавши досвід непорозуміння білоруського фестивалю вибрати місце більш зручне.
Їхати 600 (чи більше) км в протиилежний бік, а потім ще 600 назад, щоб поволонтерити на Веселці, перспектива малоприваблива...