Як Пройти В Амазонію
За дві години уходжу в джунглі Амазонії. Всім привіт!
Вдома у Паті (лінк) мені потрапила на очі велитеньска мапа Еквадору. На ній я побачив, що на Сході все-таки є якесь нагадування на кордон з Перу. Там правда закінчується дорога і далі містечка розміщені вздовж річки, яка по всьому і слугує дорогою. Та мені ж цього і треба.
Став пробивати як туди потрапити. Всі одноголосно сказали "ніяк" і одвічне "muy peligroso" (дуже небезпечно).
Але я так легко не здався. Пішов у "міграсьйон", добре знайомий мені по пригодах у Гондурасі. Там мені теж спершу сказали не можна. Але я попросив зателефонувати і уточнити. Після дзвінка офіцер сказав, що можна. Але для цього треба їхати у Макас.
Це шість годин прямого ходу. Але мій хід був як завжди не прямий. У третій машині мене що мене підвозила сиділа цікава парочка. Двадцятитрьохрічний Хуан і пятнадцятирічна Марія. Я спитав чи вони одружені. Виявилось ні. Точніше так. Але не між собою (хитрувато сміються). Вона одружилась два місяці тому. Без примусу батьків. Та сімнадцятирічний чоловік працює. Йому ніколи. А у Хуана є машина і час... Більшість місцевих дівчат до двадцяти років народжують трьох дітей.
Потім протрусився трохи у вантажівці і врешті поки обідав і придорожньому кафе до мене підійшли чотири стареньких інженера-конструктора і запропонували підкинути у Макас. Дорогою ми до піни з рота сперечались чия країна найкраща. Ясно чия :)
Макас. Тут значйно тепліше чим у високогірному Кіто та Абато і люди красивіші і фрукти дешевші.
В офісі міграційки єдиний працівник уперто падав на мороз. Але я наполягав, що його колега зранку сказав, що це можливо. Тоді він сказав "спробуй". На що я, не будь дурак, попросив написати записочку, в якій зазначити, що у мене все гаразд з документами і "мігра" дає добро.
Офіцер брати відповідальність застремався. Подзвонив "вище". Там йому сказали, що треба дозвіл губернатора. За півгодини мєнт до того проникся долею українського волоцюги, що сам запропонував поїхати разов в мерію.
Це було дуже добре. Бо перша фраза, яка пролунала на його запитання була "Звертайтесь у міграційку". Тоді мєнт сказав, що він і є міграційка. Чиновники розгубились і почали дискутувати. Врешті сказали, що мера немає і буде завтра. Щоб я приходив на сьому тридцять ранку і особисто виклав суть питання.
Потім ще запитали про мою подорож взагалі. І тут Остапа понесло... лист підтримки... ідейний прогруз... Спрацювало. Побратались, пообнімались. Видали дозвіл.
Тепер я можу перетнути кордон Еквадору і Перу у містечку Soldado Monge. Там дорога закінчується. І починається Амазонія. Де в лісах живуть напівголі індіанці Шуари. Вирушаю за годину. Чекайте за два тижні.
Люблю. Цілую. Льонька