Бранці карибського острова. Як ми вибирались на велику землю

[di_k]

Мене усе дістало. Не хочу більше сидіти на цьому чудовому самотньому острівці посеред моря! Хочу землю тверду під ногами і іти, іти довго щоб можна було. І щоб при цьому не по колу і не по вулиці, туди-сюди. Мені нудно і болить живіт від лангустів і кокосово-бананово-рибних супів. Хочу картоплі-пюре поїсти! І супу теж. Де ж цей клятий корабель?!



Ви бачили коли-небудь поголовно п’яне індіанське плем’я?
...Усе почалося в домі шановного пана, котрий цього разу виступив спонсором фієсти. Спершу загуділи низькими голосами дудки, наче перегукуються містичні птахи, забрязкали дзвоники на національному одязі, і процесія вирушила.

Повністю ТУТ