Гондураське морозиво і какао

[di_k]

- Мама, куди їдемо?

- В Гондурас.

- Їсти морозиво?




Автобус зупиняється на мості, шматок якого, здається уплив з дощами.



Сідаємо на човна за ще 10 грн.

-         Це вже Гондурас?

-         Ні. На тому березі автобус довезе до Гондурасу.

Добре, що трохи гривень я так і не придумала куди подіти, бо мій бус виявився не останнім атракціоном в Гватемалі. Прилетів зелений вертоліт.



-         Мама, я хочу подивитися. Я хочу до дівчинки (яка щось продає). Я хочу тортика отакого (на смажені банани в сметані).

-         Ми ж домовилися про морозиво в Гондурасі.

Ще один автобус забирає останні гватемальські гроші і привозить на в’Їзд в країну.

Чувак питає щось.

-         Це наступнк село?

-         Ні це місцеві гроші.

-         Тоді мені 5 баксів поміняй.

Оглядаюся, куди ж далі.

Красива  немолода пані, яку я примітила ще на човні, в білому модному наряді, махає мені з вікна білої тачки: - Підкинути?

-         Так, дуже дякую.

-         Куди?

-         Я не знаю. Все одно.

Проїжджаємо контрольний пункт, вона зупиняється і тріщить з прикордонником про життя.

-         А штамп про в’Їзд, - питаю, - тут ставити?

-         Так, але сьогодні неділя, у тих, хто ставить штампи вихідний.

Оце так Гондурас, я розумію, Американцям тільки сниться така свобода.

По дорозі коротко розповідаю її сину ( на вигляд років 30-35) чого ми в Гондурасі опинилися.

Пані запросила переночувати у неї. Поки везли по селу її сина додому, зупинялися біля кожного другого будинку, вона з усіма віталася і патякала про те, про се. Нарешті, коли приїхали в її хату (іспанською «каса») я розказала довгу табуретно-казкову історію всіма своїми 10-ма іспанськими. Магда за хорошу і смішну поведінку отримала від сусідів два какао плоди, які ми з нею швидко схрумали, а коли вона замість «Грасіас» (дякую) сказала «ще», то отримали ще й зелених апельсинів з дерева.



До речі,  тут всі стиглі цитрусові мають зелену шкірку. І пахнуть трохи інакше:  влучно примітила Аліса, що мандарини не викликають тут асоціації з Новим Роком і олів’є.

На вечерю я нашвидкуруч приготувала картоплю в мундирах з салатом, додавши тих самих апельсинів, хазяї приправили страву тортіями і Колою. Розмова йшла весело і пізнавально, тепер знаю близько 15 слів, а гостинні гондурасці збираються на наступний Новий Рік і Різдво в Україну.

Завтра їдемо до сеньйори на роботу - в Гондураський дитсадок, якщо директорка дозволить, вчитися рахувати, читати вірші і всяке таке іспанською.

А потім в наступне місто, якесь…їсти морозиво.

Привіт всім з Глибини (Гондурас)