di_k
in
ztaburetom
Кастанеда і друзі
Для більшості молодих моїх знайомих першим справжнім джерелом інформації про Мексику стали книжки американця Карлоса Кастанеди. І я знаю не одну людину, яка приїздила чи мріяла приїхати сюди в пошуках шаманів і пейотно-грибних експериментів.
В Америці, про Кастанеду просунута молодь не знає, щось чули.
І от їдемо ми з малими, Віллі і його тестем сеньйором Раулем дивитися муві (як каже Маґда) "Нікчемний я". Діалог з сеньйором Раулем не припиняється цілий день. Він прожив довге цікаве життя і йому в кайф ділиться цим. Зараз він розповідав якраз про те, як забавлявся пейотом, маріхуаною і т.д.
- Був у мене друг, його звали Карлос Кастанеда, він про це цікаві книжки писав.
У мене аж очі округлилися. Я стала розпитувати більше, що він думає про ті книжки і про самого Кастанеду. Сеньйор Рауль розказав, як вони познайомилися в Лас Крусесі, куди я вчора намагалася дістатися, і їздили разом за пейотом в Мексику.
- Кастанеда любив це діло більше за мене, але коли постійно вживати галюциногенні рослини, то в нормальний стан майже не повертаєшся. Він цікаво писав, але я думаю, то все через пейот. Коли я працював на мафію, то не вживав нічого, щоб бути уважним.
Сеньйор Рауль воював у В’єтнамі і там один з його друганів запропонував йому роботку після повернення додому за гарні бабки. Вона полягала у вибиванні грошей з тих, хто по різним причинам не хотів їх віддавати шефам…
Дивлячись в добрі блакитні очі сенйора Рауля, здається, що він розповідає сценарій якогось фільму, а не про своє життя.
Тепер він нарікає на американську культуру, яка виховує товстунів, показує на свій живіт і сміється, що ше донедавна він таким не був, балує онука, і жартує про свою колишню дружину, від якої не міг ніяк піти. З віком і галюциногенами з пам’яті стерлися війна і мафія і він вже спокійно спить, похропуючи, під телешоу, вірить в Бога і не хоче його більше гнівити
В Америці, про Кастанеду просунута молодь не знає, щось чули.
І от їдемо ми з малими, Віллі і його тестем сеньйором Раулем дивитися муві (як каже Маґда) "Нікчемний я". Діалог з сеньйором Раулем не припиняється цілий день. Він прожив довге цікаве життя і йому в кайф ділиться цим. Зараз він розповідав якраз про те, як забавлявся пейотом, маріхуаною і т.д.
- Був у мене друг, його звали Карлос Кастанеда, він про це цікаві книжки писав.
У мене аж очі округлилися. Я стала розпитувати більше, що він думає про ті книжки і про самого Кастанеду. Сеньйор Рауль розказав, як вони познайомилися в Лас Крусесі, куди я вчора намагалася дістатися, і їздили разом за пейотом в Мексику.
- Кастанеда любив це діло більше за мене, але коли постійно вживати галюциногенні рослини, то в нормальний стан майже не повертаєшся. Він цікаво писав, але я думаю, то все через пейот. Коли я працював на мафію, то не вживав нічого, щоб бути уважним.
Сеньйор Рауль воював у В’єтнамі і там один з його друганів запропонував йому роботку після повернення додому за гарні бабки. Вона полягала у вибиванні грошей з тих, хто по різним причинам не хотів їх віддавати шефам…
Дивлячись в добрі блакитні очі сенйора Рауля, здається, що він розповідає сценарій якогось фільму, а не про своє життя.
Тепер він нарікає на американську культуру, яка виховує товстунів, показує на свій живіт і сміється, що ше донедавна він таким не був, балує онука, і жартує про свою колишню дружину, від якої не міг ніяк піти. З віком і галюциногенами з пам’яті стерлися війна і мафія і він вже спокійно спить, похропуючи, під телешоу, вірить в Бога і не хоче його більше гнівити