У Діани і Магди в кемпінгу дуже спокійно. Трохи відійшов від
канадського коматоза, як відразу завсербіло - час рухатись. Але як? Автобусами і поїздами не хочеться, бо це
прикол росіян з табуретом песніонерський нудняк. Кльово було б намутити тачку занедорого, але поки нема реальних варіантів. Ех, послухався б просунутих людей, зараз би на
летючому наметі летів. А так ломанулись старим і перевіреним способом - автостопом. Перевірений, то він перевірений, але ж без Магди. А з малявкою та ще з трьома рюкзаками, це вже якась циганщина.
Думали дістатись Клівленду. А потім Детройту. Магді потрібні часті пітстопи - вона любить нюхати квітки.
Оскільки виїхали пізно, то проїхали лише до Бафоло, 80 км. Але і це добре, бо ми були в глибокій жопі Ніагарі, а тепер на потрібній трасі І-90 West.Сонце іде додолу, пора шукати де ставити намет. Ранок вечора розумінше.
Хто ж тоді знав, що до ранку буде так далеко? Що нас чекає довжелезна ніч із всесвітнім потопом? Все починалось наївним накрапуванням, але всі відразу шухернулись: я закутав рюкзаки в чохли, магда сказали що не хоче спати під стінкою, а діана нервово з"їла всі рибки-печенюшки.
Як шандарахнуло, як блимнуло, раз! вдруге! І полило! Старенький намет Стефи стійко тримав оборону, та проти бурі не попреш. Його надувало наче парус в різна боки, з-під усіх стінок сочилась вода. Затикаючи "пробоїни" куртками ми стримали її на де-який час. Може зараз скінчиться? Та де! Вибухи струшували землю і небо і блискавки зробили з ночі день. Та ще й який! Електричний день! А Магді всьо пофіг. Вона спить. Під ранок стихія стомилась і пішла спати. Ну і ми задрімали у мокрих спальниках.
Чим в Америці круто, що тут є такі пральні-сушильні. Кинув пару баксів і став як новенький. Так ми посушились. А сухеньким доля посміхається ;)
Їдем в траку по Пенсильванії. Магда з Діаною в люльці. Татко в діалогах "за жизнь".
Всі як один говорять що в США свободи немає, що довкола суцільні "правила", які реально нікому не відомі, але всі знають, що все не можна. Окрім споживати і виконувати приписи. Діана сьогодні слушно відмітила, не віриться що саме ця країна народила
хіповських рух,
Джима Моріссона і
автостоп. Як відбулася ця мутація? Це ж треба, щоб уряд так зашугав людей, що їм все стало пофіг. Ось куди веде весь цей прогрес, до шаленої біганини, в якій тобі і думати ніколи. Бо на кредити набігають відсотки! "Дєлай дєньгі, дєлай дєньгі! Астальноє всьо дрєбєдєдєнь". Боже, прости Америку.