"Тебе не випустять з Канади!"
Ми називаємо Каріну нашим ангелом-охоронцем.
Після десяти хвилин спілкування вона віддала в наше розпорядження хату своєї мами, з єдиним проханням поливати квіти. Відтак частенько приносить продукти, причому не щось, а борщ чи плов.
Вона містично з’являється саме в той момент, коли хтось із нас опиняється під хатою без ключів. Дізнавшись про це вона радіє і робить нам кожному по копії.
Оскільки Каріна викладач фортепіано, то хлопці попросили навчати їх музиці. Тепер щовечора в обвішаній іконами оселі лунають гами.
Сьогодні в нас дві зустрічи. Спершу їдемо до отця-декана, а тоді на радіо. Обидві зустрічи зініціювала Каріна, та ще й зголосилась нас відвезти машиною.
В отця-декана, українського патріота, ми попросили невеличке інтерв’ю. Навіть не те що інтерв’ю, а побажання і благословення нашому народові. Натхненний бесідою, святий отець дав добро на вівторок, печатку до Листа Підтримки, значки української церкви і конверти з листівками. В яких, окрім цього, виявилось по сотні баксів. Я знав, що люди жертвують на храм. Але що Храм жертвує на мистецтво, чую вперше.
Потому їдемо на радіо «Міст». Ведучий, пан Юрко жваво організував для нас чай, шльопнув радіо-печатку до Листа Підтримки і запросив на завтра до ефіру. Ми радісно грянули «Весну», яку почула, колишній викладач київського біо-хімічного, нині журналістка газети «Міст», Діана Мережко.
- Ой як чудово!! Скинути б двадцять літ, кинула б все і з вами пішла! Їй Богу! Давайте я про вас статтю напишу. Заодно і людей на фільми ваші покличемо.
Обмінялись контактами швиденько поїхали додому. Каріна, окрім музики, цікавиться телевізією. Нещодавно вона зробила кілька пробних програм. А це ось керівництво довірило їй вести свою рубрику. Захоплена табуретною темою, Каріна погодила аж три перші програми присвятити нам.
Не маючи значного досвіду, вона страшенно хвилюється. Попросила глянути її попередні програми та зробити зауваження. Виявилось дуже непогано. Трохи наївно і награно, але вельми щиро. Нашу бесіду перервав телефонний дзвінок.
- Ало?
Обличчя Каріни зблідло. Голос прискорився. Очі забігали.
- У нього неприємності? - Мабуть щось сталося з її сином, подумав я. До цього вона кілька разів скаржилася, на Маркові підліткові протести.
- Так. У четвер? О другій? Добре… - а сама зиркає на мене перелякано. Вішає слухавку.
- Тебе розшукує поліція. Маєш прийти на бесіду у наступний четвер о другій. Це не смішно. Він сказав, що тебе не випустять з країни.
- завіса -
Після десяти хвилин спілкування вона віддала в наше розпорядження хату своєї мами, з єдиним проханням поливати квіти. Відтак частенько приносить продукти, причому не щось, а борщ чи плов.
Вона містично з’являється саме в той момент, коли хтось із нас опиняється під хатою без ключів. Дізнавшись про це вона радіє і робить нам кожному по копії.
Оскільки Каріна викладач фортепіано, то хлопці попросили навчати їх музиці. Тепер щовечора в обвішаній іконами оселі лунають гами.
Сьогодні в нас дві зустрічи. Спершу їдемо до отця-декана, а тоді на радіо. Обидві зустрічи зініціювала Каріна, та ще й зголосилась нас відвезти машиною.
В отця-декана, українського патріота, ми попросили невеличке інтерв’ю. Навіть не те що інтерв’ю, а побажання і благословення нашому народові. Натхненний бесідою, святий отець дав добро на вівторок, печатку до Листа Підтримки, значки української церкви і конверти з листівками. В яких, окрім цього, виявилось по сотні баксів. Я знав, що люди жертвують на храм. Але що Храм жертвує на мистецтво, чую вперше.
Потому їдемо на радіо «Міст». Ведучий, пан Юрко жваво організував для нас чай, шльопнув радіо-печатку до Листа Підтримки і запросив на завтра до ефіру. Ми радісно грянули «Весну», яку почула, колишній викладач київського біо-хімічного, нині журналістка газети «Міст», Діана Мережко.
- Ой як чудово!! Скинути б двадцять літ, кинула б все і з вами пішла! Їй Богу! Давайте я про вас статтю напишу. Заодно і людей на фільми ваші покличемо.
Обмінялись контактами швиденько поїхали додому. Каріна, окрім музики, цікавиться телевізією. Нещодавно вона зробила кілька пробних програм. А це ось керівництво довірило їй вести свою рубрику. Захоплена табуретною темою, Каріна погодила аж три перші програми присвятити нам.
Не маючи значного досвіду, вона страшенно хвилюється. Попросила глянути її попередні програми та зробити зауваження. Виявилось дуже непогано. Трохи наївно і награно, але вельми щиро. Нашу бесіду перервав телефонний дзвінок.
- Ало?
Обличчя Каріни зблідло. Голос прискорився. Очі забігали.
- У нього неприємності? - Мабуть щось сталося з її сином, подумав я. До цього вона кілька разів скаржилася, на Маркові підліткові протести.
- Так. У четвер? О другій? Добре… - а сама зиркає на мене перелякано. Вішає слухавку.
- Тебе розшукує поліція. Маєш прийти на бесіду у наступний четвер о другій. Це не смішно. Він сказав, що тебе не випустять з країни.
- завіса -