ти нє чакай, сюрпрызоу нє будзє
Я не звик стримувати емоції. Скажу чесно - в Москві було нудно і сумно. Часом здається що я злоблюсь, але ні. Просто в мене надто розпрацьована міміка обличчя. Це трохи інше. Коли людина чимсь горить, чогось дуже-дуже хоче створити їй боляче байдужість оточуючих. Особливо якщо це твої друзі.
Я їхав на цю зустріч натхненний і сповнений енергії. І дуже обламався дивлячись на вашу дешеву пародію друзі-москалики. В мене немає часу і коштів їздити в Москву побухать.
Особисто мені байдуже чи будуть спонсори. Умене є яскрава мета - віднести табурет до океану. Вона стимулює мене на всі ці вчинки. Вона дає мені натхнення і віру. І не дає мені розслабитись поза як. А от багато хто з вас отримавши спонсорські кошти тупо сховає голову в хатку, як той равлик. І стане тупим туристом. Голод холод і спека - соь ваша мотивація добре грати вистави. Не буде ніяких спонсорів. Те що відбулось у Москві означає, що ми не готові самі себе мотивувати 365 днів поспіль, маючи повні шлунки і гарячий душ.
Те що ви звільнились з роботи не означає, що ви припинили працювати. Ні. Це означає, що тепер не тупий дядя, а ви плануєте свій час. І відтепер встигатимете робити в десятки разів більше ніж раніше. Робити роботу граючись. Не заради збагачення і накопичення нікчемних матеріальних цінностей. А заради ващої особистої творчої ідеї. Працювати граючись не значить партачити. Це значить отримувати насолоду від будь-якої роботи. Бо це все гра. З табуретом.
Наголошую, що на Різдво ми чекаємо приїзд прогресивних представників вуличних театрів Росії, Білорусі, Фінляндії та Литви з Францією. З яскравими і феєричними вуличними виставами на Різдвяну тематику. А не крижопільську самодіяльність закомплексованих аматорів.
Не ховайтесь за спини одне одного. Не чекайте від когось чогось. Дійте.
Я вас люблю. Ось така моя любов.
Трансляция с сайта www.taburet.org
Оригинал сообщения.