self-допит
так, так. давай розповідай мені що завгодно, але ж ти все одно (чуєш? все одно!) знаєш, що не знайдеш відповідей на усі питання. не відкопаєш, не охопиш, не утримаєш у своїх людських лапках.. що? ну нехай, припустимо, типу sci-fi, начебто знайшов, ось вони, розкладені в Божому авторефераті по тезах, ось, так. і що? я маю на увазі: і що далі? що ти робитимеш з усім цим? поділишся? ну-ну, з ким? ..а, ну хіба що.
ні, я не сперечаюся, це просто перехресна аргументація, просто вислухай. так от, до чого веду: нащо, ну нащо тобі ці кіпи книг, ці стоси роздрукованих паперів, мільйони кириличних і латинських літер? скажи, іноді мені важко тебе зрозуміти. криза демократії скоро почне тобі снитися, жан-жак ламбен буде гостем твоїх галюцинацій, а усі знайомства ти будеш починати декламуванням жадана. стоп, я нічого не маю проти жадана, проти нього - точно ні. хоча саме його збірки у м*яких обкладинках першими полетять у вогонь, коли тут знову почнуть палити книжки. нічого особистого. це стосується й ламбена і всіх кіркпатриків. просто дивно. нащо тобі берлінські доклади анкерсміта, якщо ти закинув історію як науку ("проститутка, не більше не менше"). навіщо тобі шовініст пікуль, нащо тобі взагалі ця історична белетристика? ти ж у школі ще зневажав усяких там "святославів" з претензіями на історичнисть. про ремарка не питаю, зауваж, який я тактовний. а драйзер? багато він тобі дав? не перебільшуй. стругацькі там, бредбері.
про поезію страшно говорити. ольжич, маяковський, знову жадан, ахматова, уітмен, пушкін, блін, франко, з глузду з*їхати. нащо тобі альбоми далі і айвазовського? на полях фігурки малювати?..так можна до нескінченності. слухай, ти спинишся колись? ..а, ну хіба що.