щодня
... щодня наді мною пролітає пес. Я його не бачу, лише чую. Ви ж знаєте, що найбільш розповсюджені галюцинації - слухові, але спокійно, не варто хвилюватися. Це реальний пес. Він мешкає поверхом вище і, коли о 12-тій я влягаюся спати, починає свої польоти. Всією масою лупить по паркету. Такі сильні лапи, оздоблені кігтями. Він воліє галоп, та, іноді, на поворотах тушу заносить і чути, як цей 35-тикілограмовий хутряний мішок ковзає по підлозі : клац, клац, клац, фшшшшшшшш, клац ( і побіг в іншу кімнату). Я знаю що це лабрадор, жодного разу не бачила, але заочно люблю.
... щодня дивуюсь різноманіттю світу. Це побічний ефект роботи у відділі міжнародних новин.
4.35. Виходжу в темінь, пробігаю під пухнастим снігом, пірнаю в робочу машину. Водій моментально переключає радіо Шансон в пошуках такого, щоб ні нашим ні вашим: мої попередники виробили в нього умовний рефлекс. Подумки їм дякую, вголос прошу лишити Адель. Пів години засніженим Києвом і в 5.05 я включаю комп"ютер і мозок. В їдеалі хоч би одну півкулю, насправді, у тестовому режимі працює якась звивина.
Стрічка:
- Джастін Бібер готує акустичний альбом
- у Туреччині чоловіки імплантують собі вуса
- панденяткові з зоопарку Сан-Дієго щодня роблять масаж і перевіряють чи добре воно набирає вагу.
Перші кілька годин пролітають як ракета, яку сьогодні запустили на мисі Канаверел. А потім на першому поверсі відкривають кав"ярню і два еспресо перетворюють мене на Супермаріо.
...щодня я стаю на вагу. Пильную свої кілограми. Як піврічна панда з зоопарку Сан-Дієго. Тіільки в неї ще є ціла купа народу, де кожен виконує свою функцію - один масує пухнасте тільце і чорні дермантинові п"яти, другий годує, третій - гуляє, четвертий пише від її імені блог на кшталт: встав я сьогодні о 9-15. Почухав живіт. Поїв галузочок бамбуку. Посрав. І це нічого що такий лапідарний стиль, люди живо цікавляться, читають. Я сама себе гуляю, годую, за собою прибираю. Маю по чверть ставки. Ще чверть - за чоловіком, який, вечорами, вголос читає мені. І тоді я себе почуваю як каліфорнійська панда. Правда, за якийсь час він питає що я думаю з приводу прочитаного, і тоді я себе почуваю як я.
...
А потім, перед сном, наді мною пролітає пес.
панда
... щодня дивуюсь різноманіттю світу. Це побічний ефект роботи у відділі міжнародних новин.
4.35. Виходжу в темінь, пробігаю під пухнастим снігом, пірнаю в робочу машину. Водій моментально переключає радіо Шансон в пошуках такого, щоб ні нашим ні вашим: мої попередники виробили в нього умовний рефлекс. Подумки їм дякую, вголос прошу лишити Адель. Пів години засніженим Києвом і в 5.05 я включаю комп"ютер і мозок. В їдеалі хоч би одну півкулю, насправді, у тестовому режимі працює якась звивина.
Стрічка:
- Джастін Бібер готує акустичний альбом
- у Туреччині чоловіки імплантують собі вуса
- панденяткові з зоопарку Сан-Дієго щодня роблять масаж і перевіряють чи добре воно набирає вагу.
Перші кілька годин пролітають як ракета, яку сьогодні запустили на мисі Канаверел. А потім на першому поверсі відкривають кав"ярню і два еспресо перетворюють мене на Супермаріо.
...щодня я стаю на вагу. Пильную свої кілограми. Як піврічна панда з зоопарку Сан-Дієго. Тіільки в неї ще є ціла купа народу, де кожен виконує свою функцію - один масує пухнасте тільце і чорні дермантинові п"яти, другий годує, третій - гуляє, четвертий пише від її імені блог на кшталт: встав я сьогодні о 9-15. Почухав живіт. Поїв галузочок бамбуку. Посрав. І це нічого що такий лапідарний стиль, люди живо цікавляться, читають. Я сама себе гуляю, годую, за собою прибираю. Маю по чверть ставки. Ще чверть - за чоловіком, який, вечорами, вголос читає мені. І тоді я себе почуваю як каліфорнійська панда. Правда, за якийсь час він питає що я думаю з приводу прочитаного, і тоді я себе почуваю як я.
...
А потім, перед сном, наді мною пролітає пес.
панда