Нарешті, нарешті, нарешті!
Багато разів щось ставало на заваді і поїздка в Перлину зривалась, відкладалась, переносилась, але все ж таки здійснилась. І воно того варте.
Загальна довжина горизонтальний ходів - 240 м. Загальна глибина бл. 26 м. Вхід - вертикальна шахта, завглибшки 11 м (за іншими даними 40м., і це ближче до правди, тому що нашої 50-метрової мотузки було впритул). Постійна температура повітря - 9°C
Один кажан-бідачисько не дотягнув до весни, так і залишився висіти, вчепившись лапкою.
Вид з печери на вхід. Перлина є печерою тектонічного походження, такий собі розлом у моноліті вапняку, як сусідня
печера Христина
В печері просто неймовірно багато різноманітної живності - ропухи, кажани, метелики, павуки, кліщі, комарі, оси декількох видів(одна з них примудрилась вскочити мені в штани і втяти пару раз)))
Перлина багата на сталактити, сталагміти і інші натічні форми. Сказати що то є гарно,
то нічого не сказати. І все це створювалось природою протягом сотень тисяч років, мікрон за
мікроном, міліметр за міліметром.
Так виглядає просування-переміщення по печері.
Химери печери.
"Зубаті" стіни вапнякового розлому.
Просто милуйтесь віковою працею природи)))
Медуза? Кальмар?
На цій оптимістичній картинці закінчується репортаж і , мабуть, печерний сезон)))
І ні в якому разі не намагайтесь потрапити до печери Перлина самостійно, то справді небезпечно для життя.