Дерев'янський сфінкс і Гелетинська голова.
Якось все воно задалось не так - автобус о 8.15, замість "чимпораніше", успішно зламався на підйомі з Суржинецького яру(чекали заміну близько години), розкислі грунтовки, замість очікуваного "підморозило", хапають за ноги, потужний вітер в лице, і ще й потрібно втигнути назад у місто до 15.00
Вичавившись з автобуса потрапили під тополі вкриті омелою.
Завітали до господи Горбуленків.Мама нашого провідника нагодувала фантастичними пиріжками з картоплею, щоб ми десь у полях не охляли,шкода що вони залишились поза кадром.
Біжимо далі, часу обмаль. Віталій показує(а не зігує) що, де, і куди))
Ота цятка, що майже по центру на горизонті - кущ схожий на коня))
Минувши Дерев'яни підходимо до Гелетини, вмираюче село.
Не розбираючи стежок звалюємось в урочище Щовб.
Покинута лісова дорога.
Олексій шукає як вишкрябатись з яру.
Шкрябаємось.
Пару хвилин стрімкого підйому і ми на місці. Дерев'янський сфінкс. Історичної довідки про цю каменюку я не знайшов, тому лаври першовідкривача надаються Горбуленко.
Але я помітив ( на мій погляд) живописніший витвір природи (повторююсь, це тільки на мій погляд) скеля схожа на голову з острова Пасхи.
Залишаю її на десерт.
Ззаду сфінкса є печера, Олексій з Віталієм полізли всередину, я відклав на майбутнє(клятий брак часу) і побіг до Голови.
Найкращий вид на скелю.
А це сфінкс.(?)
Фото на пам'ять, я помчав на автобус, а хлопці залишились досліджувати цікавинки долин Тернави. Обов'язково потрібно сюди повернутись.
Тим часом на небі білі хмари боролися з чорними....
..і врешті решт перемогли.
А я встиг на генеральну репетицію)))))
Печери Тернавського яру, П'ятигірський млин, Ліоновичів камінь зачекають трохи.
Вичавившись з автобуса потрапили під тополі вкриті омелою.
Завітали до господи Горбуленків.Мама нашого провідника нагодувала фантастичними пиріжками з картоплею, щоб ми десь у полях не охляли,шкода що вони залишились поза кадром.
Біжимо далі, часу обмаль. Віталій показує(а не зігує) що, де, і куди))
Ота цятка, що майже по центру на горизонті - кущ схожий на коня))
Минувши Дерев'яни підходимо до Гелетини, вмираюче село.
Не розбираючи стежок звалюємось в урочище Щовб.
Покинута лісова дорога.
Олексій шукає як вишкрябатись з яру.
Шкрябаємось.
Пару хвилин стрімкого підйому і ми на місці. Дерев'янський сфінкс. Історичної довідки про цю каменюку я не знайшов, тому лаври першовідкривача надаються Горбуленко.
Але я помітив ( на мій погляд) живописніший витвір природи (повторююсь, це тільки на мій погляд) скеля схожа на голову з острова Пасхи.
Залишаю її на десерт.
Ззаду сфінкса є печера, Олексій з Віталієм полізли всередину, я відклав на майбутнє(клятий брак часу) і побіг до Голови.
Найкращий вид на скелю.
А це сфінкс.(?)
Фото на пам'ять, я помчав на автобус, а хлопці залишились досліджувати цікавинки долин Тернави. Обов'язково потрібно сюди повернутись.
Тим часом на небі білі хмари боролися з чорними....
..і врешті решт перемогли.
А я встиг на генеральну репетицію)))))
Печери Тернавського яру, П'ятигірський млин, Ліоновичів камінь зачекають трохи.