До якого жанру Ви б віднесли свої твори із нової збірки?
Це, гадаю, інтимно-філософська лірика з неабиякими вкрапленнями фольклорних мотивів, т.з. «вічних» образів релігійного та загальнолюдського значення. І попри те - всі тексти природньо «врощені» у контекст сучасності.
2. Який оркестр почуттів зможе знайти для себе читач у віршах із збірки «Знаки приватної пунктуації»?
Пригадую один афоризм: «Кожен читає такого Бальзака, якого заслуговує». Це до того, що немає двох однакових людей і двох однакових читачів, кожен знайде у книзі те, що МОЖЕ і ХОЧЕ знайти відповідно до свого інтелектуального рівня та бажання працювати «дешифратором» тексту) . Багато людей читають лише для того, щоби мати право не думати. У випадку з моєю книгою така мотивація не пройде, адже інтертекстуально-філософські вірші розраховані на «співпрацю» читача та автора.
3. Чи приходило до Вас поетичне натхнення за часів вашого навчання у гімназії?
Регулярно)
4. Порада менш досвідченим: як прикликати натхнення?
«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, бо вам призначено скалу сесю розбить»))
5. Ви забезпечена жінка, кохана дружина, щаслива мати, чому ж від ваших віршів віє такою журбою?
Настрій текстів збірки аж ніяк не журливий, він швидше медитативний, це погляд на вічне життя з позиції мінливого сьогодення. І всі вище перелічені вами надбання аж ніяк не шкодять самозаглибленню та вдумливому осягненню себе, людей, любові та Бога. Бо це неправда, що вірші пишуть лише нещасні люди. Справді світлі та вартісні тексти може написати лише людина гармонійна та щаслива.
6. Якщо можна, поетичний подарунок гімназистам та працівникам гімназії.
Залюбки!
від щастя
...слухай, серце, я не можу більше писати про любов, літери ворду - ніби цятки на крильцях сонечка - полетіли-розлетілися з пучок пальців - на небо, цукерки хрумати. ...поясни, серце, чому слова ніжності втишеної завжди банальні, прості й нецікаві, ніби оте «довго-щасливо» наприкінці казочки? ...бо ніхто не помер, не пішов за земель тридев'ять дракона рубати-царівну визволяти, бо чайник сопе із котом примруженим, бо сніг солодкий, як губи присмерком... ...знаєш, серце, щастя щоденне, без ексцесів та спецефектів - річ насправді нуднюща для публіки - як старенькі, що ходять за ручки - він - зворушливий у своїй ніжності, вона - дитинна у своїй вірності - кришать хлібчик любові голубам на ринковій площі... ...я їх бачила нині, серце - і мені захотілося плакати від щастя.
Це, гадаю, інтимно-філософська лірика з неабиякими вкрапленнями фольклорних мотивів, т.з. «вічних» образів релігійного та загальнолюдського значення. І попри те - всі тексти природньо «врощені» у контекст сучасності.
2. Який оркестр почуттів зможе знайти для себе читач у віршах із збірки «Знаки приватної пунктуації»?
Пригадую один афоризм: «Кожен читає такого Бальзака, якого заслуговує». Це до того, що немає двох однакових людей і двох однакових читачів, кожен знайде у книзі те, що МОЖЕ і ХОЧЕ знайти відповідно до свого інтелектуального рівня та бажання працювати «дешифратором» тексту) . Багато людей читають лише для того, щоби мати право не думати. У випадку з моєю книгою така мотивація не пройде, адже інтертекстуально-філософські вірші розраховані на «співпрацю» читача та автора.
3. Чи приходило до Вас поетичне натхнення за часів вашого навчання у гімназії?
Регулярно)
4. Порада менш досвідченим: як прикликати натхнення?
«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, бо вам призначено скалу сесю розбить»))
5. Ви забезпечена жінка, кохана дружина, щаслива мати, чому ж від ваших віршів віє такою журбою?
Настрій текстів збірки аж ніяк не журливий, він швидше медитативний, це погляд на вічне життя з позиції мінливого сьогодення. І всі вище перелічені вами надбання аж ніяк не шкодять самозаглибленню та вдумливому осягненню себе, людей, любові та Бога. Бо це неправда, що вірші пишуть лише нещасні люди. Справді світлі та вартісні тексти може написати лише людина гармонійна та щаслива.
6. Якщо можна, поетичний подарунок гімназистам та працівникам гімназії.
Залюбки!
від щастя
...слухай, серце, я не можу більше писати про любов,
літери ворду - ніби цятки на крильцях сонечка -
полетіли-розлетілися з пучок пальців -
на небо, цукерки хрумати.
...поясни, серце, чому слова ніжності втишеної
завжди банальні,
прості й нецікаві, ніби оте «довго-щасливо»
наприкінці казочки?
...бо ніхто не помер, не пішов за земель тридев'ять
дракона рубати-царівну визволяти,
бо чайник сопе із котом примруженим,
бо сніг солодкий, як губи присмерком...
...знаєш, серце, щастя щоденне,
без ексцесів та спецефектів -
річ насправді нуднюща для публіки -
як старенькі, що ходять за ручки -
він - зворушливий у своїй ніжності,
вона - дитинна у своїй вірності -
кришать хлібчик любові голубам
на ринковій площі...
...я їх бачила нині, серце -
і мені захотілося плакати
від щастя.
Reply
Leave a comment