годі й спіймати
щось мене загребло на ностальджі)))
сиджу, переглядаю фоти з Європи.
невимовно гарно...
бруківочка і кав»яренька, пшепрашам, пані! - а потім - як у калейдоскопі з дитинства - чим більше крутиш чарівну трубу, тим більше у голові паморочиться від безміру барв і щастя...
вітражі чеських костелів, ангели попід стелею, білі венеційські вежі на тлі принизливо-синього неба, голуби на площі святого Марка - вони довірливо сідають на руки і плечі - бо чого їм мене боятися? ... спокійні, як сама любов, замки франції, лаванда паморочлива, віконниці та герань - тихо - час зупиняється... чорні спини риби женевського озера, каруселька на набережній - коники до кольору_до вибору, білі метелики яхт - і півнереальні глетчери сивою габою довкруж - ... Бельгійські метаморфози - дракон у камінній вежі, де Свята Марія обнімає єдинорога, наче єдиного друга, а янглол, що подає їй білу- пророчу - лілію, - насправді принц Данський. Чорні, апокаліптичні собори Дрездена, і тобі вже бракує сили, серця бракує, щоби все осягнути, щоби все обійняти... і світ такий великий, дівчинко, що ховай-не ховай спогади у закамарках пам»яті - утечуть мишвою навесні, шуснуть урізнобіч на луки зелені - годі тоді і спіймати...
сиджу, переглядаю фоти з Європи.
невимовно гарно...
бруківочка і кав»яренька, пшепрашам, пані! - а потім - як у калейдоскопі з дитинства - чим більше крутиш чарівну трубу, тим більше у голові паморочиться від безміру барв і щастя...
вітражі чеських костелів, ангели попід стелею, білі венеційські вежі на тлі принизливо-синього неба, голуби на площі святого Марка - вони довірливо сідають на руки і плечі - бо чого їм мене боятися? ... спокійні, як сама любов, замки франції, лаванда паморочлива, віконниці та герань - тихо - час зупиняється... чорні спини риби женевського озера, каруселька на набережній - коники до кольору_до вибору, білі метелики яхт - і півнереальні глетчери сивою габою довкруж - ... Бельгійські метаморфози - дракон у камінній вежі, де Свята Марія обнімає єдинорога, наче єдиного друга, а янглол, що подає їй білу- пророчу - лілію, - насправді принц Данський. Чорні, апокаліптичні собори Дрездена, і тобі вже бракує сили, серця бракує, щоби все осягнути, щоби все обійняти... і світ такий великий, дівчинко, що ховай-не ховай спогади у закамарках пам»яті - утечуть мишвою навесні, шуснуть урізнобіч на луки зелені - годі тоді і спіймати...