пост-форумне)
...щось я заслабла після тих мандрівок - то кості ломіт, то хвост атваліваєцца - горло дере якогось милого, ковтати важко. Але і це мине, як казав свого часу один мудрий вуйко)
Враження зі Львова назагал добрі, щоправда, так і не виспалася - вдень ганяла по різних заходах форумних і не тільки, а вечорами, що плавно перетікали у глупу ніч, з дєвачкамі і мальчікамі ізучалі смаколики місцевої кухні та не тільки.
Із важливіших заходів -
виставка скла
http://foto.mail.ru/mail/osadkoganna/4546/
майстер-клас пластиліновий. Гарнісічко поліпили - замість запланованих 45 хвилин - добрі дві години. І діти прийшли, і мами, і навіть бабці. Мала одна мені сподобалася, гляди:
http://foto.mail.ru/mail/osadkoganna/4648/4656.html
Прийшла - і так по-діловому до мене: - Доброго дня, пані! Мене звуть Марія, я навчаюся у 1 класі і хочу ліпити коня!
- Еееее.... але ж ми ліпимо маки, ромашки, колосочки і хмаринку...
- Мене це не цікавить. Я хочу коня! Пані, зліпіть мені чорного жеребця! Із зіркою на чолі...
Словом, нє винєсла душа поеткі - і я зліпила їй чорного жеребця)
А тоді вона отак поглянула на бабцю, що ліпила з онуком море, і діловим тоном:
- Я звісно перепрошую, та радила б вам доліпити ще й воду. Ваша так би мовити риба виглядає без води вельми убого!
))))) сучасні діти - це щось особливе, їй-бо!
Приємні спогади залишила зустріч із колишньою ученицею - прикинь, підходить молода жінка, за словник польський питає, слово за слово - а обличчя у неї достобіса знайоме.... тоді вона - перепрошую, а Ви - Ганна Осадко? - Ага, кажу, я. - Ооооооо!!!!!! Ви - моя вчителька!!!!! Коли я навчалася у п»ятому класі, ви у нас педагогічну практику проводили!!!! Ви анітрохи не змінилися!
)))))) ги-ги-ги... приємно)
Іще було - читання-марафон «Без паранджі», де Літавиці декламували вірші у східних костюмах під акомпонемент східної музики
http://foto.mail.ru/mail/osadkoganna/4606/
та купа інших през, які я або модерувала, або брала у них участь.
Словом, життя прекрасне!)
Враження зі Львова назагал добрі, щоправда, так і не виспалася - вдень ганяла по різних заходах форумних і не тільки, а вечорами, що плавно перетікали у глупу ніч, з дєвачкамі і мальчікамі ізучалі смаколики місцевої кухні та не тільки.
Із важливіших заходів -
виставка скла
http://foto.mail.ru/mail/osadkoganna/4546/
майстер-клас пластиліновий. Гарнісічко поліпили - замість запланованих 45 хвилин - добрі дві години. І діти прийшли, і мами, і навіть бабці. Мала одна мені сподобалася, гляди:
http://foto.mail.ru/mail/osadkoganna/4648/4656.html
Прийшла - і так по-діловому до мене: - Доброго дня, пані! Мене звуть Марія, я навчаюся у 1 класі і хочу ліпити коня!
- Еееее.... але ж ми ліпимо маки, ромашки, колосочки і хмаринку...
- Мене це не цікавить. Я хочу коня! Пані, зліпіть мені чорного жеребця! Із зіркою на чолі...
Словом, нє винєсла душа поеткі - і я зліпила їй чорного жеребця)
А тоді вона отак поглянула на бабцю, що ліпила з онуком море, і діловим тоном:
- Я звісно перепрошую, та радила б вам доліпити ще й воду. Ваша так би мовити риба виглядає без води вельми убого!
))))) сучасні діти - це щось особливе, їй-бо!
Приємні спогади залишила зустріч із колишньою ученицею - прикинь, підходить молода жінка, за словник польський питає, слово за слово - а обличчя у неї достобіса знайоме.... тоді вона - перепрошую, а Ви - Ганна Осадко? - Ага, кажу, я. - Ооооооо!!!!!! Ви - моя вчителька!!!!! Коли я навчалася у п»ятому класі, ви у нас педагогічну практику проводили!!!! Ви анітрохи не змінилися!
)))))) ги-ги-ги... приємно)
Іще було - читання-марафон «Без паранджі», де Літавиці декламували вірші у східних костюмах під акомпонемент східної музики
http://foto.mail.ru/mail/osadkoganna/4606/
та купа інших през, які я або модерувала, або брала у них участь.
Словом, життя прекрасне!)