упс...
а тут у нас вже все, змотуй вудки, счітай циплят і т.д. - в сенсі, Осінь прийшла - раптово причому, несподівано і навально - 31 серпня)))
ніхто ж її і не чекав в принципі, нарід розслабився, розігрівся на сонечку...
а тут бац - і вторая смєна)))
...вночі прокинулася через те, що змерзла.
дивно в принципі - ціле літо без нічого зовсім спала, навіть у власній шкірі спекотно було...
навпомацки знайшла простирадло, вкуталася.
за годину прокинулася знову - холодно, блін!
довелося топати за ковдрою....
а як прокинулася зовсім зрання і у вікно глянула - мама ж ти мія, дощ такий непроглядно-сірий, і такий візуально-зимний, що д-д-д.....
і д-д-довелося мені скидати свої летючі постолики, і одягати натомість монументальні сині мартінси....
упс.
а тоді як вийшла надвір - ууууу! - такі да, такі осінь настала-холодно стало-далі за текстом
а завтра ж - до тисячі моїх печалей - перше вересня, і моя младшая дочь перший раз у перший клас - шо дєлать-шо дєлать? - і тут ані в блакить ридати, ані вугіль дробити - безрезультатно... даааа.....співчуваю я їй,ой співчуваю.... але іншої ради нема... Нема у наших загумінках галицьких жодної адекватної альтернативи... Це як школа жизні, чи шо - аби вижити потім і дати собі раду у суспільстві, кожен мусить її пройти - як мінним полем((((((((
Але не будемо про сумне-не будемо про сумне.
тим паче, що життя - прекрасне!
ніхто ж її і не чекав в принципі, нарід розслабився, розігрівся на сонечку...
а тут бац - і вторая смєна)))
...вночі прокинулася через те, що змерзла.
дивно в принципі - ціле літо без нічого зовсім спала, навіть у власній шкірі спекотно було...
навпомацки знайшла простирадло, вкуталася.
за годину прокинулася знову - холодно, блін!
довелося топати за ковдрою....
а як прокинулася зовсім зрання і у вікно глянула - мама ж ти мія, дощ такий непроглядно-сірий, і такий візуально-зимний, що д-д-д.....
і д-д-довелося мені скидати свої летючі постолики, і одягати натомість монументальні сині мартінси....
упс.
а тоді як вийшла надвір - ууууу! - такі да, такі осінь настала-холодно стало-далі за текстом
а завтра ж - до тисячі моїх печалей - перше вересня, і моя младшая дочь перший раз у перший клас - шо дєлать-шо дєлать? - і тут ані в блакить ридати, ані вугіль дробити - безрезультатно... даааа.....співчуваю я їй,ой співчуваю.... але іншої ради нема... Нема у наших загумінках галицьких жодної адекватної альтернативи... Це як школа жизні, чи шо - аби вижити потім і дати собі раду у суспільстві, кожен мусить її пройти - як мінним полем((((((((
Але не будемо про сумне-не будемо про сумне.
тим паче, що життя - прекрасне!