Польща-Чехія-Італія
Отож, я вже є.
Європа - прекрасна. Навіть не знаю, якій країні надати перевагу. Кожна - особлива.
Ну, Польща не рахується, та починаючи від Чехії ставало все гарніше, причому, у геометричній прогресії)
У Празі попри чарівну архітектуру та дегустацію місцевої кухні ми відвідали виставку живопису Альфонса Мухи. Любила його сильно колись, власне, тому ж про ту епоху дисер писала - модернізм, сецесія.... А тепер трохи штучним він мені здався, стилізованим, чи що...ужитковим? Хоча назагал - файно.
Особливим відкриттям стала Венеція - білі ажурні вежі на тлі яскраво-синього неба і каналів...
Про канали - ні слова) Я примудрилася гепнутися просто у перший-ліпший (як потім виявилося, звався він промовисто - Канал Диявола) - і доволі серйозно пошкодила ногу - там у їхніх каналах достобіса брудно, то хвилювалася, аби не було зараження, тим паче, вночі піднялася температура, к-ка днів кульгала, то врешті все минулося. Ще - у Венеції, на площі святого Марка, живуть ну дуууже відважні (читай голодні) голуби, і я заходилася їм згодовувати залишки хлібних запасів України))
А, до речі - упродовж усієї мандрівки нарід хрещений сприймав мене за італійку, я спершу впиралася, а тоді плюнула і погоджувалася: «Сі, сі, черто, Італія, Неаполь, бонджорно, коме стай, туто бено, туто апосто))))».
Отож, Польща-Чехія-Італія - це була дорога вперед.
Ми їхали вночі (доволі незручно, півсидячи, та до всього звикаєш, врешті, до кінця мандрівки я так вбулася, що і жила би в автобусі)))
Режим дня був приблизно такий - ранковий паркінг о 6 ранку, близько 9 нас висаджували в тій чи іншій країні - і ми гуляли години до 10 вечора. Тоді - знову автобус, 12 год. - вечірній паркінг, близько 3 ночі - нічний.
Режим дня той ще, егеж)
Фоти:
1) Польща
http://picasaweb.google.com/116832072076566256320/NXjAQI#
2) Чехія
http://picasaweb.google.com/116832072076566256320/DZhxtK#
3) Італія
http://picasaweb.google.com/116832072076566256320/QpLzmK#
Європа - прекрасна. Навіть не знаю, якій країні надати перевагу. Кожна - особлива.
Ну, Польща не рахується, та починаючи від Чехії ставало все гарніше, причому, у геометричній прогресії)
У Празі попри чарівну архітектуру та дегустацію місцевої кухні ми відвідали виставку живопису Альфонса Мухи. Любила його сильно колись, власне, тому ж про ту епоху дисер писала - модернізм, сецесія.... А тепер трохи штучним він мені здався, стилізованим, чи що...ужитковим? Хоча назагал - файно.
Особливим відкриттям стала Венеція - білі ажурні вежі на тлі яскраво-синього неба і каналів...
Про канали - ні слова) Я примудрилася гепнутися просто у перший-ліпший (як потім виявилося, звався він промовисто - Канал Диявола) - і доволі серйозно пошкодила ногу - там у їхніх каналах достобіса брудно, то хвилювалася, аби не було зараження, тим паче, вночі піднялася температура, к-ка днів кульгала, то врешті все минулося. Ще - у Венеції, на площі святого Марка, живуть ну дуууже відважні (читай голодні) голуби, і я заходилася їм згодовувати залишки хлібних запасів України))
А, до речі - упродовж усієї мандрівки нарід хрещений сприймав мене за італійку, я спершу впиралася, а тоді плюнула і погоджувалася: «Сі, сі, черто, Італія, Неаполь, бонджорно, коме стай, туто бено, туто апосто))))».
Отож, Польща-Чехія-Італія - це була дорога вперед.
Ми їхали вночі (доволі незручно, півсидячи, та до всього звикаєш, врешті, до кінця мандрівки я так вбулася, що і жила би в автобусі)))
Режим дня був приблизно такий - ранковий паркінг о 6 ранку, близько 9 нас висаджували в тій чи іншій країні - і ми гуляли години до 10 вечора. Тоді - знову автобус, 12 год. - вечірній паркінг, близько 3 ночі - нічний.
Режим дня той ще, егеж)
Фоти:
1) Польща
http://picasaweb.google.com/116832072076566256320/NXjAQI#
2) Чехія
http://picasaweb.google.com/116832072076566256320/DZhxtK#
3) Італія
http://picasaweb.google.com/116832072076566256320/QpLzmK#