село - і серце відпочине...
в селі було чудово...
чудово навіть попри мерзенний початок мандрівки (умирала цілу добу від заспаних і задавнених вроків, ледво до тями прийшла спільними зусиллями Долички, куми й чоловіка)...та потім...о потім! - я багато малювала, цілу купу всього малювала і до лісу-лісу темного ходила...а на третій день розслабону в мені несподівано прокинулася шпарівна галичанка - і я заповзялася зварити кульбабове варення - марудна справа, геть марудна, тим паче, безплатна робоча сила у кількості трьох дітей втекла світ-заочі, тому я, самонька, оцими бєлимі ручкамі, зібрала півтори тисячі квіточок... а тоді обчистила їх від усього зеленого - самі жовті пелюсточки лишила. А тоді ще варила, цідила, дробила, мішала тощо.
але воно того варте - таке цікаве вийшло - на смак як мед, а запааах - мммм! Сонцем пахне! А тоді як 2 літри зварила, то ще винце кульбабове закалапуцькала- оце така я газдиня)... А дітям в селі воля, ганяють з рання до смеркання, а Кіт який був щасливий, що його на села кучеряві вивезли!!!! ти шоооо! З чужими котами бився, мишей ловив, всю ніч швендяв десь) Оті його нічні гулянки мене найбільше бентежили, відчувала себе просто таки мамою підлітка, що десь загуляв, собака дика, а я чекаю-виглядаю-хвилююся)))) Бо слухати зі спокійним серцем оті верески його бійки з двома місцевими кошаками - це не для моїх нервів)...
А в селі я живу знаєш де? У нас там хатка невеличка, дві кімнати і кухня, не вельми, скажу тобі, комфортно, але сходами крутими можна видертися на горішній поверх - невеличка кімнатка всуціль з дерева і з отакенним вікном мало не на всю стіну . і до того вікна ліжко моє широке впритул стоїть. І коли не можеш заснути, то можна дивитися на зірки. А там багааато зірок! А зранку, щойно прокинешся - на яблуню дивитися цвітучу, вона просто залазить у вікно. І це - гарно. Мало не щоночі були зливи. Краплі гатили по блясі та будили мене. І блискавка на півнеба. Я взагалі чуйно сплю. І тоді я слухала грозу і скрипіння яблуні старої.