Шевченко - мій сучасник.

[zolota_fajka]

Мені здається, що по-справжньому такі книги відкриваються людям на потрібних сторінках у потрібний час: часом - справді в буденний, випадковий момент, але частіше - в екстремальну годину. Спостерігаючи ж теперішні події, переконалася, що в українців саме тепер така ситуація і є. Вогонь всенародного повстання освітив людям пророчі слова «Кобзаря» - і вони перестали дивитися на його рядки шкільними знудженими очима. І дай Бог, щоби ці погляди на Шевченка більше ніколи знову не тьмяніли та не байдужіли! Сьогодні українці стали краще розуміти і відчувати Шевченка як свого сучасника, можливо, тому, що завдяки полум’ю революції вони заново помітили віддзеркалення дійсності в його віршах, і це сталося саме в надзвичайних умовах сьогодення - умовах війни за справедливість і життя. Люди відновили свої здатності терпіння та прагнення дочитувати вірші Шевченка до останнього рядочка. І, на моє переконання, в цьому всьому вище означеному щодо «Кобзаря» і є одне з великих досягнень Майдану, так само як і те, що так багато громадян завдяки революції можуть тепер без сором’язливості і комплексів, із гордістю і щирим серцем доспівати наш український гімн до останнього куплету-приспіву і не втомлюються його співати впродовж всієї боротьби - ось уже кілька місяців поспіль, кожного дня, через кожну годину, по всій Україні.
http://vilne.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=20239:shevchenka-spryymayut-yak-suchasnyka&catid=8:almanah&Itemid=5