...
Написав переспів відомої пісні Johnny Cash - Folsom Prison Blues. Вийшла балада присвячена останнім буремним подіям в Україні. Можливо, було варто написати авторський твір, а не переспів. Але досить важко писати музику відсторонено, дивлячись на події тверезим оком спостерігача збоку, будучи заангажованим в українські події так, як я - звичайний громадянин. Певен, шо врешті-решт вийшла б якась дуже сумна композиція, сповнена горя і втрат.
Без музики Джонні Кеша я б, напевно, не зміг передати усю гаму протилежних почуттів, яку я переживав, спілкуючись зі своїми друзями, шо побували ТАМ, повернулись і готові знову їхати, як тільки виникне така потреба. Без музики Джонні Кеша неможливо було б зобразити сум, біль, їхню мужність, самопожертву і, разом з тим, - фаталізм, іронію, азарт і безшабашність наших воїнів. Та й зрештою увесь цинізм війни, як такої. Тож, це історія простого добровольця, який повертається з фронту у відпустку і розповідає свою історію. Читайте, коментуйте...
Я чую, - потяг їде:
Вертаємось домів -
Вдихнуть на повні груди
Повітря міста Львів.
Я був колись електрик -
Знав, шо таке дуга
І іскри з автоматів -
Та тут усе не так...
Коли я був маленьким
Мати казали: “Син!
Не йди в ніяке військо,
Бо ти в мене один.”
Я плюнув на те діло,
Коли ховав кєнта -
Його провели цілим,
Вернули по шматках...
Коли я бачив очі
Його сумних дітей,
То кляв страшні пророцтва
І помсту для “блядєй”...
Я вбив кацапа з Пєнзи...
(Привіт його батькам!)
Він так хотів померти,
Шо вліз до шанцю сам...
І ось я повертаюсь,
Щасливий і живий, -
Ось тут мої солдати,
А ось мій “кошовий”...
Ми їдем у відпустку
Від‘їстися сальця...
Закінчим на параді
Біля руїн Кремля...
Без музики Джонні Кеша я б, напевно, не зміг передати усю гаму протилежних почуттів, яку я переживав, спілкуючись зі своїми друзями, шо побували ТАМ, повернулись і готові знову їхати, як тільки виникне така потреба. Без музики Джонні Кеша неможливо було б зобразити сум, біль, їхню мужність, самопожертву і, разом з тим, - фаталізм, іронію, азарт і безшабашність наших воїнів. Та й зрештою увесь цинізм війни, як такої. Тож, це історія простого добровольця, який повертається з фронту у відпустку і розповідає свою історію. Читайте, коментуйте...
Я чую, - потяг їде:
Вертаємось домів -
Вдихнуть на повні груди
Повітря міста Львів.
Я був колись електрик -
Знав, шо таке дуга
І іскри з автоматів -
Та тут усе не так...
Коли я був маленьким
Мати казали: “Син!
Не йди в ніяке військо,
Бо ти в мене один.”
Я плюнув на те діло,
Коли ховав кєнта -
Його провели цілим,
Вернули по шматках...
Коли я бачив очі
Його сумних дітей,
То кляв страшні пророцтва
І помсту для “блядєй”...
Я вбив кацапа з Пєнзи...
(Привіт його батькам!)
Він так хотів померти,
Шо вліз до шанцю сам...
І ось я повертаюсь,
Щасливий і живий, -
Ось тут мої солдати,
А ось мій “кошовий”...
Ми їдем у відпустку
Від‘їстися сальця...
Закінчим на параді
Біля руїн Кремля...
Click to view