І планшет, і пінцет
(До д.н. ТГШ)
І планшет, і пінцет
Пінцет - у ванну
А планшет?
Де місце для планшета?
Екзистенційна дилема
Найвищого порядку,
Як питання місця Гоголя чи Шевченка
в історії та свідомості.
Бо де в порядку речей,
Між словами і об‘єктами,
Між архівом і діаграмою,
Має знаходитися планшет?
Він причина чи наслідок?
Скільки свідомості
Заклав у нього всесвіт?
Він наше чорне дзеркало?
Втілення нашої тіні?
Чи всього лиш частинка нашого лібідо
Сублімована в об‘єкті технології?
Архетип всемогутності і всезнання,
А отже архетип Бога?
Чи це ми намагаємось
Гратися в богів,
Сотворюючи та спотворюючи
Природу, матерію та енергію?
Ми бавимося з енергією як фізики
Та фізикині,
Бездушно сприймаючи її
редуковано, як електрони чи фотони.
А вона ж несе в собі життя
Не більше і не менше
А сáме життя.
Сцієнтизм зневажливо висміює
Ідею Бога
Цинічно і механічно
Випромінюючи
Поверхневий оптимізм.
Віра в технологію і науку
Мало чим відрізняється
від будь-якої іншої віри.
(Не релігії, а саме віри,
Прошу не плутати.)
Але ці вірні пристрасно заперечують
Свою віру.
Бо це ламає охайність
Їхньої наукової парадигми.
Сліпці зі знаннями
Найнебезпечніші з усіх
Бо беззастережно довіряють
Своїм чуттям
Своєму судженню
Своїй логіці
Не розуміючи всієї сили
Підсвідомого
Цивілізація - кажуть вони
А варвари - це ж лише її тінь
Кажу я
І їх обох розділяє
Всього лиш волосинка смерті
Тендітне пір‘ячко життя
Або ж гладесенька поверхня дзеркала
чи екрану планшета.
Отже, пінцет вже у ванній.
Що ж робити
з планшетом?
Мабуть залишити його
Десь поміж Гоголем і Шевченком.
9 березня 2018