Виховання еліти
Еліта
Таке підступне слово
Спочатку воно заворожує
Потім підкидає догори
У небеса
Над хмари
Де на якусь мить ти бачиш божественне сяйво
Щоб наступної миті провалитися
Крізь хмари
У підземелля душі
Як Ікар
Це слово викликає у більшості відразу,
Огиду, рессентимент, заздрість
У декого ж воно викликає зневагу і жаль
Бо ті, хто навчився справді любити
Нізащо на світі не прагне елітарності
Бо вона повна порожнечі
Ілюзій всемогутності
Комплексів божественності
Пихи, зверхності, сарказму
Та знудженості від життя
Іноді весело в це бавитися
Як це часом вправно робить богема
Намагаючись приховати свою вразливість
А іноді це слово помилково вживають
Щоб назвати справжніх аристократів духа
Які намагаються служити
І не впасти жертвою вульгарності
Жертвою погоні за владою і грішми
Жертвою популістичного віруса
Жертвою бісерної гри з дійсністю
І насправді рідко кому це вдається
Бо людська психіка надзвичайно крихка
Навіть у найбільш підготованих
Не кажучи вже про нас
Еліту старанно виховують
У спеціальних школах
Ретельно захищених середовищах
У паралельних світах
Де немає хворіб, смерті, нужди чи страждань
Де панує благородність, етикет
І незрозуміла етика
Noblesse oblige, кажуть
Ех, якби ж то.
Але що це я захопився
Потрібно глянути за картинку
Побачити справжню робітню
В якій ліплять
Спадкоємців системи
Але недарма Бісмарк казав
Що процесу виробництва
Ковбаси і політики
Краще не бачити
А тут і м'ясо, і політика
Часом еліта виникає спонтанно
Тобто крізь самовиховання
Але цей процес болісний і довгий
Та й результат не гарантований
Бо нерідко система самовиховання
Яка ставить наголос на елітарності
Виховує самозакоханих снобів
Ефективних хитрунів
Амбітних акул ідеології
Безсоромних парвеню
З комплексом Христа
Або ж Цезаря
Таким особам чуже співчуття
До знедолених і слабких
До відмінних та інакших
До зламаних і скалічених
Бо у них перед очима ціль
Мета, яка виправдовує засоби
Шлях, з якого змітається зайве
Навіть якщо це людина
Маніхейська перспектива
Монохромна палітра
Це спрощує прийняття рішень
Але позбавляє вимірності
Сплющуючи життя у площину
У плоский пласт картону
У тоненьку харчову плівку
У поверхню мильної бульбашки
Яка тієї ж миті тріскає
І зникає у небуття
Еліта
Без неї немає держави
Немає нації
Немає спільноти і суспільства
Бо немає кому керувати
Немає кого ненавидіти
Кого звинувачувати
Кого проклинати
Немає відповідальності
Немає революції
Немає прогресу
Немає гніту
Немає боротьби
Немає свободи
Нічого немає
Хоча чого це я захопився
Усе є, усе може бути
Лиш би дозволила наша уява
Лиш би не підвела сила волі
Лиш би не зник намір
Лиш би не згасло багаття
В якому горять юнацькі мрії
24 червня 2017
Таке підступне слово
Спочатку воно заворожує
Потім підкидає догори
У небеса
Над хмари
Де на якусь мить ти бачиш божественне сяйво
Щоб наступної миті провалитися
Крізь хмари
У підземелля душі
Як Ікар
Це слово викликає у більшості відразу,
Огиду, рессентимент, заздрість
У декого ж воно викликає зневагу і жаль
Бо ті, хто навчився справді любити
Нізащо на світі не прагне елітарності
Бо вона повна порожнечі
Ілюзій всемогутності
Комплексів божественності
Пихи, зверхності, сарказму
Та знудженості від життя
Іноді весело в це бавитися
Як це часом вправно робить богема
Намагаючись приховати свою вразливість
А іноді це слово помилково вживають
Щоб назвати справжніх аристократів духа
Які намагаються служити
І не впасти жертвою вульгарності
Жертвою погоні за владою і грішми
Жертвою популістичного віруса
Жертвою бісерної гри з дійсністю
І насправді рідко кому це вдається
Бо людська психіка надзвичайно крихка
Навіть у найбільш підготованих
Не кажучи вже про нас
Еліту старанно виховують
У спеціальних школах
Ретельно захищених середовищах
У паралельних світах
Де немає хворіб, смерті, нужди чи страждань
Де панує благородність, етикет
І незрозуміла етика
Noblesse oblige, кажуть
Ех, якби ж то.
Але що це я захопився
Потрібно глянути за картинку
Побачити справжню робітню
В якій ліплять
Спадкоємців системи
Але недарма Бісмарк казав
Що процесу виробництва
Ковбаси і політики
Краще не бачити
А тут і м'ясо, і політика
Часом еліта виникає спонтанно
Тобто крізь самовиховання
Але цей процес болісний і довгий
Та й результат не гарантований
Бо нерідко система самовиховання
Яка ставить наголос на елітарності
Виховує самозакоханих снобів
Ефективних хитрунів
Амбітних акул ідеології
Безсоромних парвеню
З комплексом Христа
Або ж Цезаря
Таким особам чуже співчуття
До знедолених і слабких
До відмінних та інакших
До зламаних і скалічених
Бо у них перед очима ціль
Мета, яка виправдовує засоби
Шлях, з якого змітається зайве
Навіть якщо це людина
Маніхейська перспектива
Монохромна палітра
Це спрощує прийняття рішень
Але позбавляє вимірності
Сплющуючи життя у площину
У плоский пласт картону
У тоненьку харчову плівку
У поверхню мильної бульбашки
Яка тієї ж миті тріскає
І зникає у небуття
Еліта
Без неї немає держави
Немає нації
Немає спільноти і суспільства
Бо немає кому керувати
Немає кого ненавидіти
Кого звинувачувати
Кого проклинати
Немає відповідальності
Немає революції
Немає прогресу
Немає гніту
Немає боротьби
Немає свободи
Нічого немає
Хоча чого це я захопився
Усе є, усе може бути
Лиш би дозволила наша уява
Лиш би не підвела сила волі
Лиш би не зник намір
Лиш би не згасло багаття
В якому горять юнацькі мрії
24 червня 2017