Осяяння
Дуже багато що змінилося з вересня. Мене виснажує навчання, хоча я порівняно мало роблю. Зате часто думаю про те, що я не створена для навчання, і за що ж мені такі страждання))
Але це не головне. Питання, яке цікавить мене більше - це я нічому не навчилась на культурології чи мене нічому не навчили? Мій запас залишкових знань був висловлений на семінарах ще в минулому триместрі, а зараз я почуваюся людиною без минулого, бгг.
І ось[продовження тєксту]я почала навчатись на філології, і дізналася нарешті, в чому суть дадаїзму, і відчула, що таке мистецтво, і усвідомила в кінці-кінців, що таке народження трагедії з духу музики. За своє життя я прочитала тільки дві праці Фройда, і це було не на культурології. Про соссюрівський знак я по-людськи дізналася зовсім нещодавно. Як і про ще багато-багато речей.
І тепер мені ну зовсім на голову не налазить, як можна було нам викладати теорію культури на першому курсі, до того ж так, щоб більшість так нічого й не зрозуміла, а потім робити величезну перерву і ще раз вивчати теорію на 4 курсі, яка, до того ж, була швидше не системою, а вибіркою яскравих текстів. І після цього деякі випускники бакалаврату не розуміють "Міфологій" Барта!!! Нам усім давали якісь тексти, які дуже важко читалися, і ніхто не казав, до якого напряму належать їхні автори, звідки вони взялися і куди йшли. Тааак, я розумію, ми могли погуглити самі. Бгг. Хтось борсався у цих текстах, хтось читав і відкладав, хтось розумів (але скільки було таких?), а хтось думав, що розуміє.
До мене - культуролога - на літературознавстві прийшло осяяння, що таке мистецтво, що таке естетика і взагалі навіщо це все. ВМЧ одного разу сказав: "Ви не читали Ніцше? Як ви можете жити далі?" І я не розумію, як я могла випуститися з цієї спеціальності, не прочитавши МАЙЖЕ НІЧОГО. Я мало не щотижня натикаюся на ключові тексти, на ключові постаті, і тихо дивуюся, чому ми про них знали так мало.
Але це не головне. Питання, яке цікавить мене більше - це я нічому не навчилась на культурології чи мене нічому не навчили? Мій запас залишкових знань був висловлений на семінарах ще в минулому триместрі, а зараз я почуваюся людиною без минулого, бгг.
І ось[продовження тєксту]я почала навчатись на філології, і дізналася нарешті, в чому суть дадаїзму, і відчула, що таке мистецтво, і усвідомила в кінці-кінців, що таке народження трагедії з духу музики. За своє життя я прочитала тільки дві праці Фройда, і це було не на культурології. Про соссюрівський знак я по-людськи дізналася зовсім нещодавно. Як і про ще багато-багато речей.
І тепер мені ну зовсім на голову не налазить, як можна було нам викладати теорію культури на першому курсі, до того ж так, щоб більшість так нічого й не зрозуміла, а потім робити величезну перерву і ще раз вивчати теорію на 4 курсі, яка, до того ж, була швидше не системою, а вибіркою яскравих текстів. І після цього деякі випускники бакалаврату не розуміють "Міфологій" Барта!!! Нам усім давали якісь тексти, які дуже важко читалися, і ніхто не казав, до якого напряму належать їхні автори, звідки вони взялися і куди йшли. Тааак, я розумію, ми могли погуглити самі. Бгг. Хтось борсався у цих текстах, хтось читав і відкладав, хтось розумів (але скільки було таких?), а хтось думав, що розуміє.
До мене - культуролога - на літературознавстві прийшло осяяння, що таке мистецтво, що таке естетика і взагалі навіщо це все. ВМЧ одного разу сказав: "Ви не читали Ніцше? Як ви можете жити далі?" І я не розумію, як я могла випуститися з цієї спеціальності, не прочитавши МАЙЖЕ НІЧОГО. Я мало не щотижня натикаюся на ключові тексти, на ключові постаті, і тихо дивуюся, чому ми про них знали так мало.