Keep looking. Don't settle.

Oct 06, 2012 19:25

Сьогодні мені якось неспокійно, і я ніяк не можу почати читати Гюїсманса чи робити щось інше корисне. Тому щойно я побила свій давній рекорд у Fruit Ninja, який у мене тримався десь півтора роки!

Нещодавно переслухала попсову вже промову Стіва Джобса у Стенфорді і зрозуміла, що дуже непогана промова все-таки) Особливо для мене актуальне оце "Keep looking. Don't settle". Тільки це звучить воно красиво, а насправді ж за ним нерви і зусилля. З одного боку, ця фраза для мене - як дозвіл Іншого і самовиправдання. Але, тим не менше, мені ж завжди хочеться стабільності, хочеться to settle мало не назавжди. Причин для цього багато - хоча б моя мама, яка settled у одній школі і не хоче нікуди звідти йти, чи моя бабуся, у якої педагогічний стаж - більш ніж 50 років.

А я не знаю, чого я хочу. І це гризе мене вже довго-довго. Мене бісять люди, які питають, що я планую на майбутнє, кєм стану кагда вирасту. Бо бувають ситуації, коли ніби й тупо сказати: "А я ще не знаю, я шукаю".

Нє, звісно, є усякі там методики визначення прізванія і профорієнтації, але в мене такий пунктік, що це має з'явитися всередині, і я маю це просто відчути.

п.с. Цей тиждень був якийсь жосткий і напряжний, спати вдавалося рідко. Але завершився пазітівно - культурологічним потлаком. І це так утютю.





мислі, самокопання, страх, Могилянка, утютю, робота

Previous post Next post
Up