Знову про сни
Нещодавно мені наснилося, що я плаваю. Такий сон - вперше. Плавати я не вмію.
А сьогодні - павук, якого на мене кинули спеціально, щоб я перестала його боятись. І я - беззвучно кричу: "Придурок! Ідіот! Ти ж знаєш, як я їх боюсь!", і закриваюся коміром в'язаного светра - і так трохи легше, коли відчуваєш огидного павука на плечі, але не бачиш його.
А ще - я сиджу на якійсь високій кам'яній штуці. Вона не така висока, що аж прямо жах, але з неї й не зістрибнеш просто так, і впасти не хочеться. І я боюся, що якось необережно поворухнусь - і все-таки впаду. І так хочеться спертися на когось, щоб було не так страшно.
А сьогодні - павук, якого на мене кинули спеціально, щоб я перестала його боятись. І я - беззвучно кричу: "Придурок! Ідіот! Ти ж знаєш, як я їх боюсь!", і закриваюся коміром в'язаного светра - і так трохи легше, коли відчуваєш огидного павука на плечі, але не бачиш його.
А ще - я сиджу на якійсь високій кам'яній штуці. Вона не така висока, що аж прямо жах, але з неї й не зістрибнеш просто так, і впасти не хочеться. І я боюся, що якось необережно поворухнусь - і все-таки впаду. І так хочеться спертися на когось, щоб було не так страшно.