Ніч яка місячна (с)
Тільки-но закінчився мій перегляд відео з youtube, як в мене стався нічний дозор, як шуткують в інтернеті на цю тему - нічний дожор.
Отож, прийшла на кухню, відкрила холодильник, і наче та дзиґа, кручуся на одній нозі, роздивляюся. Вирішила - поклала у тарілку деякі смачні інгредієнти - сир, трохи солононих огірочків, варене яйце тощо, та навіть розклала все гарненько. А поки чекала, коли зваряться ті яйця, дивилася у вікно...
За ним - здається, частинка мене, мого життя. Наразі навкруги - така тиша, такий непорушний спокій; лише той сніг, що вже перетворився на жаливе, безглузде і невиразне явище, затьмарює мої дитячі, казкові згадки. Але знаєте, от та атмосфера, коли я ще маленькою дівчинкою виглядала у те саме віконечко, про щось мріяла і фантазувала, - вона залишилась непохитною, - все так само, як і тоді. "Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, мов жар". (Мабуть, і я та сама, але - ні, я стала доросліше, краще!)
Дев'ятиповерхівки, жодної душі у цю годину... і світло погасло. Все те саме... У світі кожну секунду щось відбувається нове, - розвивається, змінюється, а цей куточок, наче живе окремо від всіх цих життєвих процесів - ніби за всі ці роки нічого і не сталося. Це такий фон; проте, гадаю, таки сталося!! У кожного, і окремо!..
Я завжди кажу собі про якусь дивакуватість, але то моє - особисте. І ніхто, чуєте, ніхто інший не має ані якого права вказувати мені на це; це право належить лише мені єдиній.
І, як приємне доповненя моєї ночі на каналі 1+1 почався мій улюблений фільм з дитинства "Місіс Даутфайр".
Приємного перегляду, і...
Надобраніч.
Отож, прийшла на кухню, відкрила холодильник, і наче та дзиґа, кручуся на одній нозі, роздивляюся. Вирішила - поклала у тарілку деякі смачні інгредієнти - сир, трохи солононих огірочків, варене яйце тощо, та навіть розклала все гарненько. А поки чекала, коли зваряться ті яйця, дивилася у вікно...
За ним - здається, частинка мене, мого життя. Наразі навкруги - така тиша, такий непорушний спокій; лише той сніг, що вже перетворився на жаливе, безглузде і невиразне явище, затьмарює мої дитячі, казкові згадки. Але знаєте, от та атмосфера, коли я ще маленькою дівчинкою виглядала у те саме віконечко, про щось мріяла і фантазувала, - вона залишилась непохитною, - все так само, як і тоді. "Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, мов жар". (Мабуть, і я та сама, але - ні, я стала доросліше, краще!)
Дев'ятиповерхівки, жодної душі у цю годину... і світло погасло. Все те саме... У світі кожну секунду щось відбувається нове, - розвивається, змінюється, а цей куточок, наче живе окремо від всіх цих життєвих процесів - ніби за всі ці роки нічого і не сталося. Це такий фон; проте, гадаю, таки сталося!! У кожного, і окремо!..
Я завжди кажу собі про якусь дивакуватість, але то моє - особисте. І ніхто, чуєте, ніхто інший не має ані якого права вказувати мені на це; це право належить лише мені єдиній.
І, як приємне доповненя моєї ночі на каналі 1+1 почався мій улюблений фільм з дитинства "Місіс Даутфайр".
Приємного перегляду, і...
Надобраніч.