Про штучний інтелект і науково-технічний розвиток
Я давно не писав нічого крім коду і робочих листів, так що почну надолужувати своє.
Деколи граючись зі своїм телефоном або прогулючись по вулиці і дивлячись на літаки в небі, я уявляв себе чуваком, який на машині часу перенісся з далекого минулого, і думав про відчуття які б він переживав, побачивши те, що зараз бачу я. Чувак явно був би в шоці.
Вчора натрапив на аналогічний концепт в статті про експоненційний ріст науково-технічних досягнень людства і штучний інтелект на Wait But Why.
Беручи до уваги попередні роки, траекторія розвитку з часом буде ось такою:
Це означає, що шок, який ми б отримали перенісшись в часі із сьогодні на п'ятдесят років вперед був би порівнюваним зі шоком чувака, який перенісся в сьогодення зі Середньовіччя.
Вже дуже скоро комп'ютер, який може емулювати роботу людського мозку, буде коштувати не дорожче ніж тисячу баксів. А це означає, що незабаром Ультрон знищить всіх людей і роботи запанують на Землі може появитись комп'ютер з розумовими здібностями як у людини, а потім, дуже скоро, і такий, який буде розумніший ніж найкращі людські мізки у практично всіх галузях - Штучний Суперінтелект.
Звичайно, це не може не лякати. Тепер мені вже не виглядають смішними коментарі Біла Гейтса і Елана Маска про їхні острахи з цього приводу. В будь якому разі, хотілося б дожити до цього дня і побачити, що люди змогли справитися.
Стаття не дає відповіді чому ж наука і техніка розвиваються так стрімко. Мабуть вирішальну роль зіграла поява інтернету, який врешті зробив досвід, набутий людством, доступним кожній людині. І не менш важливим, на мою думку, є культура його збереження, обробки і передачі. В Штатах ця культура надзвичайно розвинена. Це те, що найбільше подобається мені тут і проявляється в багатьох аспектах. Наприклад, як ясно і чітко пояснюється інформація - в документаціях, книжках, публікаціях, на стендах в музеях, міській навігації; при доповіді і в розмові.
Деколи граючись зі своїм телефоном або прогулючись по вулиці і дивлячись на літаки в небі, я уявляв себе чуваком, який на машині часу перенісся з далекого минулого, і думав про відчуття які б він переживав, побачивши те, що зараз бачу я. Чувак явно був би в шоці.
Вчора натрапив на аналогічний концепт в статті про експоненційний ріст науково-технічних досягнень людства і штучний інтелект на Wait But Why.
Беручи до уваги попередні роки, траекторія розвитку з часом буде ось такою:
Це означає, що шок, який ми б отримали перенісшись в часі із сьогодні на п'ятдесят років вперед був би порівнюваним зі шоком чувака, який перенісся в сьогодення зі Середньовіччя.
Вже дуже скоро комп'ютер, який може емулювати роботу людського мозку, буде коштувати не дорожче ніж тисячу баксів. А це означає, що незабаром Ультрон знищить всіх людей і роботи запанують на Землі може появитись комп'ютер з розумовими здібностями як у людини, а потім, дуже скоро, і такий, який буде розумніший ніж найкращі людські мізки у практично всіх галузях - Штучний Суперінтелект.
Звичайно, це не може не лякати. Тепер мені вже не виглядають смішними коментарі Біла Гейтса і Елана Маска про їхні острахи з цього приводу. В будь якому разі, хотілося б дожити до цього дня і побачити, що люди змогли справитися.
Стаття не дає відповіді чому ж наука і техніка розвиваються так стрімко. Мабуть вирішальну роль зіграла поява інтернету, який врешті зробив досвід, набутий людством, доступним кожній людині. І не менш важливим, на мою думку, є культура його збереження, обробки і передачі. В Штатах ця культура надзвичайно розвинена. Це те, що найбільше подобається мені тут і проявляється в багатьох аспектах. Наприклад, як ясно і чітко пояснюється інформація - в документаціях, книжках, публікаціях, на стендах в музеях, міській навігації; при доповіді і в розмові.