Власний стиль. Для кого? Для чого? Чи варто?
Оригинал взят у ponadstylem в Власний стиль. Для кого? Для чого? Чи варто?
Для всіх і кожного. Для того, що б подобатись собі, що б було зручно, комфортно та доречно, що б не стояти перед забитою одягом шафою і розуміти: мені немає чого одягнути. І повірте, воно того варте.
Для мене стиль - це не синонім слову мода. Часто модні речі відірвані від життя, непридатні до повсякдення, вони швидко втрачають актуальність і личать не всім.
Стиль - це твоя особиста манера одягатись відповідно до місця, ситуації, події; це спосіб передати свій настрій та емоції оточуючим; при цьому правильно поєднати кольори, вміло скомбінувати текстури, показати найкращі частини своєї фігури, та приховати те, що здається неідеальним.
Сподіваюсь, мій досвід пошуку стилю та правила, які я для себе вивела, спонукатимуть і вас до дії.
Мені часто не подобалось, як я одягаюсь. Наче б то й речі були не самі дешеві, і по кольорам вони між собою комбінувалось, і матеріали здебільшого натуральні, але щось було не те. Я могла покрутити в руках та повісити назад кофтину у магазині, а потім побачити як вдало її скомбінувала дівчина, що пройшла повз мене. Або ж навпаки, купити сукню, під яку в мене немає ні взуття, ні сумки, ні аксесуарів (висіла в шафі 5 років). Був навіть час, коли я втратила надію одягатись стильно і змирилась з тим, що я не вмію, не розумію, та не знаю, як це робити правильно.А ще мене лякала та кількість інформації про вміння одягатись, якою був насичений інтернет та жіночі журнали.
Але ж людина, то істота, яка не зупиняється. Ось і мене чергове невдале фото (невдале, в плані одягу та взуття) примусило діяти. Я почала читати про стиль, про модні тенденції, що з чим комбінують, чого категорично носити не бажано, роздивлятись фотографії та людей на вулицях, читати блоги, задавати питання, запам’ятовувати, пробувати та експериментувати. В цей період головним було не опускати руки від невдалих образів, критики, неідеальної картинки у дзеркалі та думок: Де взяти гроші на новий гардероб?! А новий одяг був потрібен, як повітря. Бо я вже бачила, що більша частина моєї шафи забита речами, які абсолютно мені не підходять і я не хочу їх носити (про шафу та її розбір ми ще поговоримо детальніше).
На щастя, додавали впевненості та розуміння, що я йду в правильному напрямку, коментарі від колег, друзів та близьких: «Ти стала зовсім інакше одягатись, тобі личить!». Я стала помічати всю ту прочитану теорію на практиці, і якщо на початку «наука про моду» мені здавалась незрозумілою і неосяжною, то тепер все почало розкладатись по поличкам. А саме головне, мені почало подобатись моє відображення в дзеркалі ія відчувала себе більш впевнено.
Я вже свідомо могла одягнути яскраву сукню, коли зранку прокидалась у гарному настрої та хотілось якоїсь легкості і польоту. Коли сірість та осінні дощі набридали, я діставала яскравий шарф і якось ставало світліше навколо. Я почала носити кольори, які з юнацтва вважала невдалими для себе, і вони мені личили. Я менше боялась експериментів і міряла спідниці з кросівками, хоча завжди вважала таке взуття доречними тільки для джинців і спортивних штанів.
Звичайно, що це не фінал для мене. Є багато цікавого, але непрочитаного, прочитаного, але не зрозумілого, зрозумілого, але не втіленого в життя. Одним словом, є куди йти.
Якщо і вам стало цікаво та є бажання починати рух у напрямку пошуку свого стилю, йдіть разом з нами. В компанії веселіше, тяжче зійти з дистанції достроково, є з ким поговорити та порадитись, та є перед ким похизуватись вдалими результатами.