скочування з Захар Беркута
Вже потроху зализую рани після першого вставання на лижі...
І скажу, шо то шось все дуже боляче. Не тільки, коли еннну кількість раз обтираєш дупою сніг (якого і так в таку погоду в Славську небагато), а стільки після приїзду додому, коли болить все: ноги (це якби зрозуміло), руки (бо постійно вставала, а це нелегко), шия (оцього ніяк не розумію...
ну після цього всього варто написати, шо все було не геть погано. Був ше гарячий глінтвейн на горі, гарячий інструктор (якого я так і не взяла, бо дуже дорого), карпатські краєвиди, і кілька вдалих міні-спусків без падінь)))
а ше ніколи не думала, шо моє зимове взуття таке зручне. Після денного ходіння в лижних черевиках, свої я вділа як тапочки
Зараз Захар Беркут до катання непридатний, бо такі як я виїздили його остаточно. Місцями сніг звичайно є (таке оголошують при підйомі на гірку), але ше більшими місцями є лід і земля....
І скажу, шо то шось все дуже боляче. Не тільки, коли еннну кількість раз обтираєш дупою сніг (якого і так в таку погоду в Славську небагато), а стільки після приїзду додому, коли болить все: ноги (це якби зрозуміло), руки (бо постійно вставала, а це нелегко), шия (оцього ніяк не розумію...
ну після цього всього варто написати, шо все було не геть погано. Був ше гарячий глінтвейн на горі, гарячий інструктор (якого я так і не взяла, бо дуже дорого), карпатські краєвиди, і кілька вдалих міні-спусків без падінь)))
а ше ніколи не думала, шо моє зимове взуття таке зручне. Після денного ходіння в лижних черевиках, свої я вділа як тапочки
Зараз Захар Беркут до катання непридатний, бо такі як я виїздили його остаточно. Місцями сніг звичайно є (таке оголошують при підйомі на гірку), але ше більшими місцями є лід і земля....