Мармароси, квітневі
15-17 квітня гуляли Мармаросами по румунському кордону. Погода віщувала шось зовсім не симпатичне - опади і хмарно, але добре шо не звертаю уваги на прогрози, бо із погодою все вийшло навпаки - безхмарно і спека. похід вийшов шикарний, але ще досі від нього відходимо - всі спечені і червоними від сонця очима
процедура отримання дозволів для прогулянки по кордону нібито трішки змінилася: спершу треба дозвіл отримати (ми брали у Львові), а потім ще й на місці (у Діловому) реєструватися. Раніше достатньо було реєструватися. А 9 років тому домвилися за флєшку із рядовими погранцями вже на самому кордоні) але цього разу все зробили по регламенту, хоч це часу нам трохи забрало. Сам похід почався у п'ятницю після 11 год. Пощастило, вантажівка, яка возила щебень, підвезла кілька км у гори з вітерцем
2
3
4
5
троє купалися, фоток з річки нима - робив відео
6
ось як змінилися краєвиди вище тисячі метрів. ми взагалі гадали що там ще лежить сніг, але не думали що так багато
7
я дірвався до позиченого ширика і знимкував так щоб із викривленнями:)
8
колиба прикордонників, десь під горою Прелука чи Полонинка, майже на хребті. закрита на ніби не злу колодку, але один наш спєц ту колодку ножем як відкривав, так і закривав) тож спали всередині, у теплі
9
ось як не треба ходити в гори) де-юре наш похід був святкуванням дня народження Олівера. відколи його знаю завше у горах така річ як харчування підносилося на відчутно вищий рівень, що дуже позитивно, але шкода мого хребта оті тягості на собі носити ) після святкової вечері першого дня запаси провіанту зменшилися і настпуні дні вже без великого набору висоти було кайфовіше
10
згубили стежку і таранили свою, так навять цікавіше. сніг був пухкенький і не глибокий, просто шик. потім пригріло сонце, почав топитися, вночі примерз і покрився коркою льоду, від чого топтати сніг стало важче
11
12
цю знимку робив Теодор
13
14
Петрос Мармароський
15
Іван в мегакрутих бахілах зі скотчу
16
Дзюньо
17
Румунія
18
колиба, теж із румуської сторони
19
пікнік на вершині Щербан
20
21
22
23
24
25
26
27
28
Піп Іван Мармароський
29
30
31
32
33
на задньому плані у центрі - Фаркау
34
при спуску із Попа на крутому схилі натрапили на шмат фірну, який черевики майже не пробивали. двоє хлопців відважилися його зїхати. майже вдало: один лише поцарапався, інший коли доїхав до чорничників, почав на швидкості відбиватися від них як м'ячик, на каміння не попав
35
інші були обережними: Артем рубав сходи, всі за ним
36
37
38
знову Петрос Мармароський
39
40
41
42
43
44
місяць нам світив як лямпа-сотка
45
наша друга колиба уночі при витримці 25 секунд. місця мало - на чотирьох, решта спали на лавці і на підлозі. взагалі в цієї та інших колиб є наглядач, дуже колоритний хлопець Віталік. він постійно там, у горах. з вигляду - патлатий панк, із хорошим закарпутським акцентом. по натурі мені нагадав героя "У диких умовах", коли хвалився як взимку у гумовцях на Попа вилазив. Казав що скоро деякі колиби під Мармаросами будуть платні, але і значно кращі, зі всіма удомбствами і пітанієм, може навіть електрічіством)
46
47
48
49
50
наче ведмежі сліди. під колибами, які на захід від Бербелашки.
51
на третій день сонце так палило очі, що тяжко було дивитися під ноги. хто мав окуляри чи міг терпіти, пішлище на цілком лису Бербелашку. інші зі мною - траверсували через ліс, там хоч тіньок
52
у нас всіх такі або трішки менше червоні обличчя)
із Бербелашки ми планували напряму в Рахів. Там ніби чималенький кілометраж, але по відносно рівному, по хребті. веде стежина, але її розгледіти неможливо - в снізі ні натяку на сліди. трішки блукали, дві групи шукали одне одного. там дуже дико, тетери як індики і багато слідів копитних. вздовж стежки купа скель і справді відчутно що там дикий ліс
53
усі спішать з надією встигнути ще в сауну)
54
55
21 год, до Рахова ще десь 2 годинки, а поїзд о 00.30. якщо сауна відпадає, то хоч вечеря
56
нічний Рахів