(no subject)

[zira_l]

сніг завис у повітрі, а ми летимо з екрану
вище й вище, вростає у всесвіт біляста куля.
сніговик ще шукає в дитинстві незграбний тулуб,
поки заєць морквину насущну гризе захланно.

білу кулю по черзі жбурляють веселі діти,
і на ній поступово між ліній життя та смерті
проступають по жилці любові дороги стерті,
щоби двері до серця сумної зими відкрити.

чути скрип і зітхання, і плаче залізний холод,
заєць злякано втік, залишивши морквяний відчай.
вперта куля - все далі, та це ні про що не свідчить...
все, як слід - ми зависли, а сніг опадає долі.