Техаська різанина лобзиком і електропилами
Купив занурювальну пилу. Нарешті!
Звичайно, це не Мафел чи Фестул і навіть не Макіта, вони при моїх потребах, були б дорогуваті для мене.
Але і ця модель Scheppach PL 55, непогана. Бюджетний варіант, одним словом.
Купляв я пилу без направляючої шини, так дешевше було, але потім навіть трохи пошкодував, бо знайти окремо направляючу шину виявилось проблемою.
В результаті пошуків і втрати чотирьох годин часу купив шину марки AGP, котра ідеально підійшла до пили Scheppach PL 55. Вчора забрав з Нової Пошти, бо фірма, що ними торгує, знайшлась аж десь в селі під Києвом. на фото видно, що корпоративні кольори пили і шини відрізняються.
Вчора одразу ж перевірив пилу в дії. Пиляє вона добре, сколів практично нема, хоча я занурював пильний диск одразу на всю глибину, без попередньої підрізки. На фото видно кришку столика, котрий я нашвидкоруч зібрав з обрізків ДСП для різної дрібної роботи. Відпилював їх невеличким ручним лобзиком і, звісно, рівної лінії різу не отримав, хоча використовува пилку для чистого різу. Пробував різати по притиснутому алюмінієвому профілі, але тоді пилка нахилялась, йшла під кутом, і різ виходив взагалі мерзотним та кривим.
А вчора вирішив виправити все це і вирівняти різ. На фото видно, що лінія ідеально рівна і, що пила справилась з цим завданням чудово.
Парк ручних електропил в мене окрім цієї Scheppach PL 55, налічує ще три пили. Першу, якусь китайську "Пуму", я придбав в далекому 2000-му році. Диск одразу поміняв на добротний німецький. Лежить бабуся десь в гаражі, проте працює до цього часу, якщо потрібно. Нічого особливого вона собою не представляла, суцільний примітив з слабеньким моторчиком. Колись розпуская нею дошки на підпорки для томатів. Грілась, звичайно, але що чекати від слабенького двигунця?
Друга пила марки Rebir була придбана років пять назад. Важка, монументальна з потужнім двигуном і лазерним вказівником лінії різу. Її можна було перевертати на пластикові підпорки, перетворюючи на імпровізований стаціонарний пильний центр. Рішення в цілому не дуже вдале, але інколи виручало. Коли перекривав крівлю на дачі, пила попрацювавлв непогано. Зараз лежить на консервному зберіганні. Третя пила марки "Дніпро-М" була придбана майже два роки назад. Вона менша, легша за прибалтійську Rebir, хоча також не менш потужна. Майже не оправдала своє існування в мене. Ну, може окрім того, що нею того літа пиляли товсті гілки на дрова і інколи я різав сороковку дошку на фрагменти. До цієї пили зробив самопальну шину з фанери з можливістю торцювання, але все це працює на рівні жопорукості.
І ось ця, четверта, Scheppach PL 55 з алюмінієвою шиною AGP. Сподіваюсь, вона стане "улюбленою дружиною падишаха".
Забавно, але шина виявилсаь трішки дорожчою за саму пилу, хоча в цілому все одно вийшла економія десь близько 2000 гривень.
Звичайно, це не Мафел чи Фестул і навіть не Макіта, вони при моїх потребах, були б дорогуваті для мене.
Але і ця модель Scheppach PL 55, непогана. Бюджетний варіант, одним словом.
Купляв я пилу без направляючої шини, так дешевше було, але потім навіть трохи пошкодував, бо знайти окремо направляючу шину виявилось проблемою.
В результаті пошуків і втрати чотирьох годин часу купив шину марки AGP, котра ідеально підійшла до пили Scheppach PL 55. Вчора забрав з Нової Пошти, бо фірма, що ними торгує, знайшлась аж десь в селі під Києвом. на фото видно, що корпоративні кольори пили і шини відрізняються.
Вчора одразу ж перевірив пилу в дії. Пиляє вона добре, сколів практично нема, хоча я занурював пильний диск одразу на всю глибину, без попередньої підрізки. На фото видно кришку столика, котрий я нашвидкоруч зібрав з обрізків ДСП для різної дрібної роботи. Відпилював їх невеличким ручним лобзиком і, звісно, рівної лінії різу не отримав, хоча використовува пилку для чистого різу. Пробував різати по притиснутому алюмінієвому профілі, але тоді пилка нахилялась, йшла під кутом, і різ виходив взагалі мерзотним та кривим.
А вчора вирішив виправити все це і вирівняти різ. На фото видно, що лінія ідеально рівна і, що пила справилась з цим завданням чудово.
Парк ручних електропил в мене окрім цієї Scheppach PL 55, налічує ще три пили. Першу, якусь китайську "Пуму", я придбав в далекому 2000-му році. Диск одразу поміняв на добротний німецький. Лежить бабуся десь в гаражі, проте працює до цього часу, якщо потрібно. Нічого особливого вона собою не представляла, суцільний примітив з слабеньким моторчиком. Колись розпуская нею дошки на підпорки для томатів. Грілась, звичайно, але що чекати від слабенького двигунця?
Друга пила марки Rebir була придбана років пять назад. Важка, монументальна з потужнім двигуном і лазерним вказівником лінії різу. Її можна було перевертати на пластикові підпорки, перетворюючи на імпровізований стаціонарний пильний центр. Рішення в цілому не дуже вдале, але інколи виручало. Коли перекривав крівлю на дачі, пила попрацювавлв непогано. Зараз лежить на консервному зберіганні. Третя пила марки "Дніпро-М" була придбана майже два роки назад. Вона менша, легша за прибалтійську Rebir, хоча також не менш потужна. Майже не оправдала своє існування в мене. Ну, може окрім того, що нею того літа пиляли товсті гілки на дрова і інколи я різав сороковку дошку на фрагменти. До цієї пили зробив самопальну шину з фанери з можливістю торцювання, але все це працює на рівні жопорукості.
І ось ця, четверта, Scheppach PL 55 з алюмінієвою шиною AGP. Сподіваюсь, вона стане "улюбленою дружиною падишаха".
Забавно, але шина виявилсаь трішки дорожчою за саму пилу, хоча в цілому все одно вийшла економія десь близько 2000 гривень.