May 20, 2013 22:56
Господь наділив мене багатовимірною свідомістю і я дуже довго тішився тим, що пам'ятав себе дрібнющим у деталях - відчуття, бажання, ідеї, поступ. Форми та проекції. Дуже сподівався, що мені це допоможе виховати своїх дітлахів.
В 15 років пам'ятав прекрасно, в 20 - теж, і в 25 непогано. І тут, коли у мене на руках з'являється власний малючелло, таке відчуття, що все разом зникло - немов хвилею морською змило. От реве він, і мене гнітить - ніякої співучасті. А коли спить чи жере - стільки радості, уті-путі, ага. Все банально і деструктивно.
Малюк мені помстився. Прокидаюсь оце сьодні о 6 ранку від того, що він розглядає мене сплячого і аж заливається сміхом, оцим блискітним сміхом півторамісячного немовляти - найвища зафіксована форма його радості наразі. Ні, щоб коли тато йому присвячується. Отже, тато хороший, коли спить, бажано зубами до стінки.
Так і запишемо.