Про війну

[zig_master]

«Я не їв той сухпай. А Миколка поїв. Ми вдвох ото заповзли у село, а там заїжджали отусюди німці. То я поповз із ножиком, ножик у мене був, сам точив. Миколка після того сухпайка як засів у соняшниках, і сидить сере будьоновським гівном! Цей побачив мене і як наставив на мене автомата! А я впізнав, що Андрюшка, бо ми з ним до війни поле орали, ровесник мій... то він мені показує пальцями, шо не видам. Я обповз тихенько, а він пальнув у небо і кричить Хальт!Хальт! Хай його матір його пробачить, і мені...Пригодився ножик... Він як захрипів, бризнуло з горлянки... то в мене аж потім руки пішли труситься... Там ще години три лежав на землі, бо страшно було рухаться, Павлік.... Кругом - німці. Вже під вечір доповз до Миколки. Кажу- висрався? Сміємся отак в лікоть тихо. Каже - висрався. Порахував скільки одиниць техніки заїхало. Ми ж молоді були тоді. І смерть смішна була. От, дурні!......... Ага... Видивлялися разом язика.... Цапнули біля сільради п'яненького. Тягнеш його на собі, важкий... А бить по голові жалко людину, хоч і німець... То онучу йому в рота засунули, а шо там з ним далі було я не знаю. Здали командірам. Пішов спать...” (з диктофона. Діда поховали ми три роки тому)
upd: Пруфа не буде. Запис на фейсбуці видалено. Буде видалено і тут