Про свободу і права
"Свобода не нужна лиш быдлу". Це - напис на одному парканів на околиці Санкт-Петербурга при залізниці на Гельсинки. Щось в цьому є. Але все-таки це не так однозначно. Бо ж ніби є теорія піраміди Маслоу - людина переходить на новий степінь потреб лише коли задоволені попередні - спочатку природні, потім самореалізація, лише потім щось соціально-філософське. Тобто людина починає потребувати свободи лише коли отримала "нижчі" блага - їжу, дім, родину, гроші, соціальний статус, самореалізацію. Якщо матір не має чим дітей прогодувати і переймається лише цим, їй, очевидно, не до свобод; але ж бидлом її назвати якось некоректно... А може різним людям треба різну кількість тих "первинних" благ, щоб перейти до "вищих" і хотіти свободи? Бо є ж і бомжі-інтелігенти, і бідняки з високим світоглядом... Цікаво, словом :)
У США немає водійських прав. Є водійські ліцензії. Бо ж права всі громадяни мають рівні, але дозвіл водити авто мають не всі, та й можуть мати не всі, і лише за певних умов. Тому це ліцензія, бо права у всіх громадян однакові - це громадянські права, записані в Конституції. Лінгвістична дрібниця, здавалось би, але тому Україна і не є правовою державою, що в нас різні люди мають різні права; а дотримання Основного Закону всі мали в дупі. Бо в нас чиновники керуються в своїх діях, наприклад, не конституційним правом на рівний доступ до освіти, а якимось дискримінаційним законом чи недолугим наказом міністерства. В нас шанують і виконують закони, але основне, Конституція, всіми поругана. Навіщо ж ми маємо на її честь вихідний? В цій країні всі забили на права: розкажіть мєнтам про права людини - вони вас засміють і ще більше поб'ють. В цьому і є основна проблема: наша державна машина працює на виконання написаних нею ж законів, а не на забезпечення наших прав.
У США немає водійських прав. Є водійські ліцензії. Бо ж права всі громадяни мають рівні, але дозвіл водити авто мають не всі, та й можуть мати не всі, і лише за певних умов. Тому це ліцензія, бо права у всіх громадян однакові - це громадянські права, записані в Конституції. Лінгвістична дрібниця, здавалось би, але тому Україна і не є правовою державою, що в нас різні люди мають різні права; а дотримання Основного Закону всі мали в дупі. Бо в нас чиновники керуються в своїх діях, наприклад, не конституційним правом на рівний доступ до освіти, а якимось дискримінаційним законом чи недолугим наказом міністерства. В нас шанують і виконують закони, але основне, Конституція, всіми поругана. Навіщо ж ми маємо на її честь вихідний? В цій країні всі забили на права: розкажіть мєнтам про права людини - вони вас засміють і ще більше поб'ють. В цьому і є основна проблема: наша державна машина працює на виконання написаних нею ж законів, а не на забезпечення наших прав.