Минулої суботи їздив до Києва - в основному, дивитися на сучасне мистецтво. Шкода, що маю так мало часу на відгуки, бо їду сьогодні в Санкт-Петербург через Харків. Не претендую на вичерпність, а тим більше на якусь надзвичайну інформативність, бо репортажів з тих подій є дуже багато в тому ж жж.
Отже... Зразу зі свого любого 191 (так зараз тимчасово називається 91-ий) поїзда я поїхав до Ботанічного саду на фестиваль сучасної скульптури. Ще мабуть від зими мені було цікаво, що ж з того вийде, бо бачив анонс з "Будинком знань" (скульптура сидячої людини з літер) і зацікавився. Словом,
нижче є ще кілька знимків.
Найкрутіше було те, що ходив я там десь приблизно з 7 до 8 години ранку, і навколо було надзвичайно мало людей: передовсім робітники саду, ранкові бігуни і прочани до Іонинського монастиря.
Власне, фестиваль складається з основної і спеціальної програм. Основна - то роботи учасників-конкурсантів, спеціальна - вже відомі твори. Отже, основна програма:
Деяким роботам вже стало зле:
А деякі, навпаки, були накриті подалі від ока людського і катаклізмів природніх. Але їх показувати не буду.
А це накриття має бути за задумом автора:
Так, я почав завантажувати фотографії у великому розмірі :) Ще трохи з приводу описів того, що на фото. Власне кажучи, мені здається, що мистецтво тоді вартісне, коли воно зацікавлює і без прочитання анотації. До того ж, це трохи марудно - бігати від таблички до таблички; набагато цікавіше ходити і оглядати експонати, а до таблички підходити, коли щось зацікавило, коли хочеться зрозуміти. Але є просто гарні експонати, які беруть не змістом, а тим, що просто здаються красивими. Тому, власне кажучи, описів мало. Ну і мені бездарністю, а не мистецтвом, хоч би і сучасним, здається витвір, який негарний, незрозумілий з першого погляду, незацікавлює для вникання, а зрозуміти який можна лише прочитавши сторінку тексту 12 шрифтом.
Тим часом пропоную спеціальну програму. Безперечно, головним її цвяхом є вже згаданий "Будинок знань" - людина, складена з літер:
А це - "Спадкова мантія" одного з китайських митців. Зображає спадковість проголошуваного там досі вчення Мао в образі піджака, який, втім, порожній, бо та ідеологія і її обіцянки - порожні в сучасних умовах.
Ну а це - акордеоніст. Він грав в напівбезлюдному ботанічному саду ще перед восьмою ранку. А навколо купа голубів і фонтанчик з питною водою. Як в кіно :)