Лекція про зменшення міст
31 травня був на лекції німецького професора Дітера Рінка в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи. Пан професор очолює дослідницьку групу, яка останні кілька років вивчає процеси зменшення міст на прикладі семи агломерацій в різних частинах Європи: Лейпциг-Галле (Німеччина), Ліверпуль (Великобританія), Сосновець-Битом (Польща), Острава (Чехія), Генуя (Італія), Тімішоара (Румунія) та Донецьк-Макіївка (Україна). Проект фінансується Європейським Союзом. Власне саму лекцію я не конспектував і вже пройшло багато часу, але деякі враження всерівно залишилися.
Ну по-перше, мені дуже подобається сам Центр. Гарний відреставрований львівський будинок на тихій нецентральній вулиці, чудова атмосфера і чудові проекти.
Так от, існує три основні регіони, де міста зменшуються: Європа, Штати-Канада і Далекий Схід, передовсім Японія-Китай. Так, Китай - там теж відбуваються процеси зменшення міст. В Японії ж це швидше не зменшення, а злиття в одну суцільну конурбацію. У Європі і Північній Америці міста зменшуються з різних причин, але, передовсім, структурних економічних і соціальних змін. Закінчуються корисні копалини, втрачають значення морські порти і залізничні станції, розпадається соціалістичний економічний устрій, який штучно підтримував певні процеси, населення деяких міст зменшується. До того ж, для європейців останнім часом особливо характерний демографічний спад. І якщо деякі міста можуть забезпечити собі позитивні показники міграції, то деякі ні.
Що ж роблять ці міста? Загалом є два варіанти. Перший полягає в тому, щоб прийняти зменшення за нормальне. Місто Галле, наприклад, проголосило це за стратегію, вони кажуть, що їх в цьому все влаштовує і вони ще до певної цифри з радістю зменшаться, бо то є оптимальний для них показник населення, до якого вони прагнуть. Це, мабуть, найрадикальніший приклад, коли мерія проголошує: "Ми зменшуємося!" як гасло, але загалом багато де ці процеси опанували в тому сенсі, що спробували жити з ними і не іґнорувати їх. Вони проголошують нові форми розвитку, не кількісні, а такі, які створять умови для стабілізації. Часто це відбуваться за рахунок приваблення в місто нових верств і створення для них специфічних сприятливих умов. Часто роблять ставку на культуру, але, як цікаво сказала одна слухачка в своєму питанні, тої культури на всіх не хватить :) Професор навів приклад одного німецького міста біля польського кордону, яке проголосило себе містом пенсіонерів, бо мають гарну природу і створюють всі умови для комфортного життя старший людей, які в ЄС є доволі забезпеченою верствою населення. А одна з слухачок розповіда про Лодзь, колись найбільше в Польщі місто за півгодини їзди швидкісною залізницею до столиці; де багато мешканців щодня їздять туди на роботу, а своє місто мають за "спальний район Варшави".
Другий варіант зменшення до великої міри постсоціалістичний. Міська влада взагалі не сприймає зменшення за таке, що має місце. Вона не робить висновки, не використовує позитиви зменшення, а робить вигляд, що нічого не відбувається, намагаючись підтримувати гарний вигляд при поганій грі - залучати інвестиції і голосно розказувати про свою класність, не контролюючи зменшення, яке за такого варіанту може розвиватися абсолютно неконтрольовано, що може не конче позитивно відобразитися на міському господарстві. Власне, попри закинуті будинки, характерні передовсім для Західної Європи, і закинуті промислові площі, зменшення має й позитиви. Багато вільної дешевої нерухомості, чорт візьми. Їй же можна знайти гарне використання. Зменшення позбавляє проблем переважання попиту над пропозицією. Хоча, навпаки, призводить до переважання пропозиції, що досить погано впливає на економіку. Але цим можна мудро керувати, принаймні, стримувати і контролювати. Європейський Союз і країни Західної Європи передовсім, мають це за проблему і намагаються її долати. Натомість в Штатах держава навпаки байдужа до проблем міст, а Східна Європа має більші проблеми на державному рівні, тоді коли муніципалітети зазвичай не хочуть визнавати того, з чим мають справу.