віадуки в україні (західній)
Віаду́к, віаду́кт, ваядук (від лат. via - шлях та лат. duco - веду) - міст на високих опорах через глибокий яр або ущелину.
Первинно цей термін означав римську дорогу над ущелиною, збудовану на аркових опорах. Згодом термін почав використовуватися для інженерних споруд, котрі проходять через рельєфні перешкоди: яр, долину, ущелину, іншу дорогу або залізничну колію, окрім водних перешкод. Для останніх служить міст. Якщо перешкоди глибокі та широкі, використовують багатоярусні конструкції віадуків.
У Західній Україні збереглося 5 віадуків із залізничною колією:
1- віадук у с.Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області.
Ккінця ХІХ століття, знаходиться над яром, біля якого було знайдене давнє городище.
2- віадук у с.Плебанівка Теребовлянського району Тернопільської області
Кінець XIX ст. - початок XX ст., має 9 арок
3 - віадук у смт Ворохта Яремчанської міськради Івано-Франківській області
Це найдовший (130 м, зокрема протяжність однієї з арок - 65 м) віадук у Європі, а також один із найстаріших та найунікальніших кам’яних арочних мостів Європи. Збудований за часів Австро-Угорщини (на початку XIX століття), діяв аж до 2000-го року.
Колія мала стати прямою магістральною трасою через хребет Карпатських гір до тодішньої столиці Відня, проте завадила Перша світова війна та черговий поділ земель між державами. Але прокладання стратегічної залізниці до Ворохти посприяло популярності села як польського лижного курорту.
4 і 5 - віадуки біля с.Лавочного Сколівського району Львівської області
Найдовший віадук на відрізку залізниці Воловець - Лавочне. Побудований в середині 1880-х років, висота 33 м, довжина 270 м.
